The article examines the issues of counteracting the hybrid aggression of the Russian Federation in the countries of the Eastern Partnership. It is stated that European Union has been implementing the Eastern Partnership policy for more than ten years. This implementation has been a resounding success for all, without exception, the six target states. Ukraine, the Republic of Moldova and Georgia have advanced much more in their European aspirations. However, this does not stop the Russian Federation from further positioning all the states that were once part of the USSR as a sphere of its ultimate influence. Russia is also producing rivalry with the EU for influencing all, without exception, the Eastern Partnership states and even the EU. An overview of academic research analyzing the resilience of the EU in the face of Russia in the context of its impact on the Eastern Partnership countries is set out in this article. Some approaches have been used to define the EU as a “normative power” and Russia’s controversial policy towards neighbouring countries. The examination of the works described in the article concludes that the Russian Federation continues to regard neighbouring states as its sphere of influence, particularly Ukraine, Moldova, and Georgia. Moscow considers any attempt by a third party to interfere as an intrusion on its unique field of power. As can be observed from the investigated sources, Russia’s activities are scarcely diplomatic or focused on global democratic norms. In its Eastern Partnership strategy, the EU, on the other hand, utilizes values as a guideline. Simultaneously, Ukraine, the Republic of Moldova, and Georgia must demand immediate modifications to the Eastern Partnership policy. The potential of EU membership, in particular, must be appropriately explained by Brussels.

У статті досліджуються питання протидії російській гібридній агресії РФ у країнах Східного партнерства. Констатовано, що Європейський Союз вже більше десяти років імплементує політику «Східного партнерства». Ця імплементація відбувається з перемінним успіхом для всіх без виключення шести держав-об’єктів цієї політики. Україна, Республіка Молдова та Грузія просунулись значно більше в своїх європейських аспіраціях. Проте це не зупиняє Російську Федерацію від подальшого позиціонування всіх держав, які колись входили до СРСР, як сфери свого ультимативного впливу. Також Росія продукує суперництво з ЄС за вплив на всі без виключення держави «Східного партнерства», саму політику та навіть на ЄС. Огляд академічних досліджень, що аналізують стійкість ЄС у протистоянні з Росією в контексті впливу на держави «Східного партнерства» викладено в цій статті. Застосовано підходи визначення ЄС як «нормативного актора» та суперечливій політиці Росії щодо держав-сусідів. Аналіз згаданих у статті праць спонукає до висновку, що Російська Федерація продовжує вважати сусідні держави, зокрема Україну, Республіку Молдова та Грузію своєю сферою впливу. А найменші спроби третьої сторони втрутитись Москва сприймає як посягання на її виключну сферу спливу. Дії Росії, як видно з проаналізованих джерел, важко назвати дипломатичними та орієнтованими на загальнолюдські демократичні цінності. ЄС навпаки, застосовує цінності як орієнтир у політиці «Східного партнерства». Водночас, для України, Республіки Молдова та Грузії настав час настійливо вимагати змін у політиці «Східного партнерства». Зокрема перспектива членства в ЄС має бути чітко артикульована з боку Брюсселя.