Етнічний компонент у політичному процесі виступає зручною основою для створення соціально-політичних структур, схильних до швидкої та природної мобілізації. Сучасні парасолькові структури діаспорального типу дозволяють локальним групам не тільки створювати альтернативні соціальні системи, які надають можливість реалізовувати соціокультурні інтереси, але й виконувати функції лобістів, представляючи інтереси споріднених країн і етнічного бізнесу. У доповіді розглядаються два аспекти формування лобістських структур етнічного типу у сучасних політичних просторах європейських держав. По-перше, це діаспоральні мережі, що утворюють систему транснаціональних інститутів, створених спорідненими (примордіальними) групами за межами своїх Батьківщин у форматі горизонтальних соціальних систем кооперування та лобіювання групових інтересів у вертикальних структурах держав проживання. У цьому випадку здатність локальних етнокультурних груп вступати в широкі коаліції та створювати інтегровані лобістські механізми з метою компенсації нестачі соціального ресурсу (чисельності, структурності, компактності, фінансів та ін.) підвищує їхню здатність до соціальної адаптації. Прикладом таких механізмів у Європі є соціальні системи індусів, арабів, турків, болгар тощо. По-друге, це системи соціально-політичних зв’язків, створювані національними державами з метою представництва та захисту своїх інтересів за кордоном та реалізації регіональних програм у прикордонних регіонах. У цьому випадку споріднені народи виступають як ресурс національної держави, забезпечуючи право на широке тлумачення національного інтересу, громадянства, право на створення контрольованих державами регіональних і транскордонних програм в форматі критичної геополітики із врахуванням ментальних, фантомних просторів. Прикладом виступають національні програми Польщі, Угорщини, Румунії, Болгарії та ін. Сучасні практики етнічного лобіювання у політичному процесі стали можливими завдяки соціальному капіталу, що надає локальним етнокультурним групам можливість брати участь у соціально-політичній мобілізації на рівні традиційних національно-політичних просторів та на рівні сучасних транснаціональних політичних систем.