Польові фольклористичні дослідження останніх років показали, що в багатьох компактних українських закордонних поселеннях іще побутують відносно повні тексти насамперед народної лірики. У колі наших наукових зацікавлень уже не перший рік перебуває фольклор українців Молдови. Фольклористичні дослідження й численні фіксації текстів останніх десятиліть, які здійснили К. Попович, В. Панько і нещодавні експедиційні записи львівських колег-фольклористів з Інституту народознавства НАН України Н. Пастух та О. Харчишин, а також принагідні знахідки авторів цих рядків засвідчують стійку українську фольклорну традицію. Найперше, в поле зору потрапляють добре збережені тексти календарно-обрядової поезії зимового циклу. Серед зафіксованих текстів є давні твори, варіанти яких записував В. Гнатюк. Це стосується, наприклад, тексту колядки «Зажурилися гори, долини», яку академік зафіксував у п’ятнадцяти варіантах із Галичини, Буковини, Гуцульщини, Полісся. Сюжет «Дівчина стереже винограду» зустрічаємо й у збірнику Г. Купчанка «Пісні буковинського народу». Два варіанти колядки «Зажурилиса й гори-долини» зафіксувала О. Харчишин в селі Молдаванка (Молдова), а також подібний текст із колегою Н. Пастух в селі Боросяни. Скорочений варіант побутує також у селі Бирладяни Окницького району. Подібний, але розлогіший варіант тексту записав В. Костик у с. Веренчанка Заставнівського району Чернівецької області. Багатоваріантністю відзначається й сюжет про «Сонце, місяць і дощ у гостині в господаря», сім варіантів якого зафіксовано у збірнику Н. Пастух та О. Харчишин. Паралелі до зібраних тут текстів знаходимо й у фіксаціях В. Гнатюка, а також у К. Смаля та І. Кідещука. Окрім того, на півночі Молдови (Бричанському, Єдинецькому та інших районах) донині побутує поширена на Буковині щедрівка «Прилетіла ластівочка». Львівські фольклористки зафіксували їх тут чотири варіанти. Співають її на початку ХХІ століття й українці Південної Буковини, адже вона фігурує серед записів К. Смаля та І. Кідещука. Текст зазначеної щедрівки відомий В. Костику із дитинства. На суміжних територіях півночі Молдови та Буковини понині побутують пісні на Маланку, посівалки. І. Ребошапка зазначає, що навіть «в різних народів репертуар обрядових знаків майже тотожний, відмінним буває, взагалі, спосіб їх укладання в структури». Із аналізу ми пересвідчилися, що в українських поселеннях Молдови добре збереглися реліктові явища нашої давньої культури.