Гастрономічна спадщина Степової України увібрала та адаптувала традиції представників багатьох народів, що здавна населяли цю територію. Зокрема це стосується і Кіровоградщини, яка географічно знаходиться в центрі нашої держави, проте належить до макрорегіону Степової України та становить три історико-етнографічні перехідні зони. Через Кіровоградщину пролягає межа Степу і Лісостепу (лінія Кременчук–Кіровоград– Балта), розділяючи Середню Наддніпрянщину і Південь. Східне Поділля простяглося за річкою Синюха, яка протікає з півночі на південь на заході області. Упродовж багатьох століть ця територія була своєрідною лабораторією, де відбувався синтез землеробської та кочових культур, різних традицій, відповідних релігійних практик тощо. Молдовани віддавна компактно (в колишніх молдовських військових поселеннях) чи дисперсно проживали на цих теренах, і за статистичними свідченнями у ХІХ ст. посідали друге за чисельністю місце після українців. Однак через поступову адаптацію увесь час безперервно відбувалася природна асиміляція. Ці процеси були помічені ще наприкінці ХІХ – поч. ХХ ст. відомими дослідниками краю Т. Осадчим, І. Бессарабою та В. Ястребовим. Поряд з цим авторами зазначалося, що харчування молдован залишається колишнім. Вони віддають перевагу кукурудзяній мамализі, яка з сиром, маслом і молоком є їхньою улюбленою стравою, окрім того вживають плацинди (коржі) з сиром, капустою або шинкою, варзарі, малай. Тісто місять з сиром у вигляді «перепічок»; готують молдавський борщ без зелені і квашених буряків. Традиційні національні колачі молдован – жемни з багатим та красивим переплетінням тіста, використовувалися у місцевих весільних ритуалах і обрядах кумівства ще наприкінці ХХ ст. Чимало молдовських страв ставали улюбленою їжею місцевого українського населення, що широко представлено в матеріалах «Етнографічного образу сучасної України», зокрема, у Т. 8 «Культура народного харчування» (видання ІМФЕ ім. М. Т. Рильського), та книзі «Смачна Кропивниччина» відомого сучасного фольклорно-етнографічного гурту «Баба Єлька» з м. Кропивницький. Усі ці тонкі сплетіння різних кулінарних традицій свідчать як про взаємопроникнення культурних практик, так і про збереження національних особливостей.