У статті обґрунтовується необхідність збагачення ювенально-правових досліджень власним методологічним підходом задля подолання неоднозначності щодо правового становища неповнолітнього як на законодавчому, так і на теоретичному рівні. Відзначається, що застосування ювенального підходу має стати дієвим інструментом для подолання різнопорядності галузевих норм, що стосуються ювенального суб’єкта. Задля практичного застосування ювенального підходу пропонується закріплення ювенальної експертизи обов’язковою стадією у законотворенні. Також звертається увага на необхідність залучення фахівців (науковців та практиків), які працюють у сфері захисту прав дитини, до процесу підготовки професійних юристів та спеціалізації кадрів в органах правотворчості та правозастосування.

The article is devoted to explanation of necessity to enrich juvenile researches by their own methodological approach to overcome fragmentation of juvenile legal norms. Offers, to make a juvenile expertise obligate stage in lawmaking as a practical side of juvenile approach. Also, pays attention, to necessity of involving professionals (academics and lawyers), who work in area of protection of children rights to educational process and necessity of juvenile specialization in lawmaking and advocacy parties.