Інвестиційна діяльність є основним напрямком залучення та реалізації вільних коштів для розвитку економіки нашої держави. У Стратегії сталого розвитку «Україна-2020» [1] визначальним є інноваційне спрямування країни, яке ґрунтується на активному використанні знань і наукових досягнень, стимулюванні інноваційної діяльності, створенні сприятливого інвестиційного клімату, форму ванні збалансованого економічного зростання, основаному на залученні будь-яких не заборонених законом інвестицій. Як свідчить світовий та вітчизняний досвід, створення інвестиційного ринку, структурна переорієнтація та інноваційний розвиток економіки, науково-технічний прогрес неможливі без залучення національних та іноземних інвестицій, які є важливим елементом подальшого розвитку зовнішньоекономічних зв’язків та одним із показників ступеня інтеграції країни у світову економіку. З метою поліпшення інвестиційного клімату України за окремими напрямами, обраними внаслідок комплексної оцінки відповідності законодавства України кращим світовим практикам, описаним Групою Світового банку у методології рейтингу Doing Business у вересні 2019 року Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», що зумовлює актуальність подальшого вивчення сфери інвестування та інвестиційних договорів загалом. Поряд з існуючою законодавчою базою інвестиційної діяльності, яка формується зі спеціальних нормативно-правових актів та актів загального характеру, регулювання конкретних правовідносин у даній сфері здійснюється на основі різноманітних договорів, що за своєю сутністю і змістом об’єднані в категорію інвестиційних договорів. Тому варто відмітити, що в умовах євроінтеграції, надзвичайної актуальності набуває розробка сталої концепції інвестиційних договорів, яка значною мірою мала б відповідати цілям державної інвестиційної політики. Для цього, на наш погляд, слід розробити системну кваліфікацію інвестиційного договору в загальній кількості договорів, сформулювати істотні умови цих договорів, здійснити ідентифікацію інвестиційних договорів з метою поширення на них загального режиму регулювання, а також державних гарантій, визначити коло таких договорів з метою подальшого їх провадження в практичну діяльність та судову практику. В доктрині права В. М. Коссак [2] одним із перших надав визначення поняттю «інвестиційний договір» та характеризував інвестиційні договори (контракти) за класичними критеріями класифікації договорів у цивільному праві. Однак у чинному законодавстві відсутнє чітке тлумачення категорії «інвестиційний договір», що не дає нам у повній мірі можливість усвідомити його сутність, ознаки, зміст, роль та місце. Висхідна позиція полягає у тому, що інвестиційний договір – домовленість двох і більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну та припинення інвестиційних суб’єктивних прав і юридичних обов’язків, але у сфері інвестиційного права, що узгоджується із ст. 626 ЦК України [3] та сприйнято більшістю фахівців у сфері договірного права. Навіть зобов’язальна конструкція договору, що проведена у Господарському кодексі України цієї істини не спрощує. Тому спроба надати інвестиційному договору якогось іншого визначення чи правового значення полишене достатніх підстав і призводить лише до руйнування системи договорів та їх характеристики. Належним чином оформлений та укладений інвестиційний договір, з врахуванням вимог діючого законодавства, основних норм ділового обороту та споживацьких потреб є запорукою досягнення як найкращого соціального та економічного ефекту, забезпечення прав та інтересів суб’єктів інвестиційної діяльності. Саме через дослідження цієї договірної конструкції можливо виявити основні проблеми, що виникають при залученні та реалізації інвестицій в Україні [4, с. 6]. Варто відмітити те, що на законодавчому рівні в Україні приймалось ряд правових актів, що спрямовані на підвищення рівня інвестиційної привабливості держави, які до сих пір належним чином не досліджені. Відтак, постає необхідність у належному комплексному дослідженні інвестиційного договору як форми залучення інвестицій в Україні, з врахуванням існуючих соціальних та правових явищ. Зазначаємо, що О.М. Вінник притримується господарськоправової природи інвестиційного договору. Авторка твердить, що інвестиційний договір – договір майново-організаційного характеру, що укладається інвестором (уповноваженою особою) з іншими учасниками інвестування, які забезпечують виконання практичних дій щодо вкладення інвестицій певного виду у визначений договором об’єкт, із застосуванням певної форми інвестування, що в сукупності мають забезпечити досягнення запланованого інвестором соціальноекономічного ефекту [5, c. 177]. Але тут в цілому виникають сутності з приводу господарськоправової природи інвестиційного договору. Так-як згідно частини 1 статті 175 ГК України [6] майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Відповідно варто прийти до висновку, що інвестиційний договір має цивільно-правовий характер. Інвестиційний договір виступає основним регулятором поведінки суб’єктів інвестиційної діяльності. Нормативні акти створюють правову основу інвестиційної діяльності, договір же встановлює конкретний правовий режим економічних і правових зв’язків між його сторонами. Він визначає порядок і умови виконання договірних зобов’язань, форми взаємодії сторін, контроль за виконанням зобов’язань, а також враховує специфічні особливості конкретних вза ємозв’язків сторін. Інвестиційний договір виконує також функцію оцінки результатів інвестиційної діяльності. Отже, інвестиційний договір – це домовленість суб’єктів інвестиційної діяльності, спрямована на реалізацію інвестицій у будь-яких видах, що не заборонені законодавством України з метою отримання прибутку та/або досягнення соціального й екологічного ефекту.