Незаперечно, що земля в Україні, виступає одним з основних елементів національного багатства держави. Діяльність сільського господарства неможлива без ефективного використання земель. Також земельні ділянки виступають основою для будівництва як житлових будинків так і інших споруд, тому вони також виступають об’єктом укладених в нотаріальному порядку правочинів. Як свідчить аналіз практики нотаріусів Львівщини у 2018 році, посвідчення договорів відчуження земельних ділянок державними нотаріусами, становить лише 1% від загальної кількості вчинених нотаріальних дій, а приватними нотаріусами – відповідно 1,6 %. Загальновідомо, що нотаріальне провадження є одним з основних елементів нотаріального процесу, оскільки воно характеризує всі основні ознаки провадження нотаріальної діяльності. Нотаріальне провадження – це сукупність процесуальних дій, вчинюваних нотаріусами та іншими суб’єктами нотаріального процесу в певному, закріпленому нотаріальним законодавством, порядку [1, c. 358]. Результатом нотаріального провадження є вчинена нотаріальна дія (акт). Слід наголосити на тому, що правовому регулюванню підлягають як форми так і порядок вчинення конкретних видів нотаріальних дій. Перелік видів нотаріальних дій, залежно від суб’єкта нотаріальної діяльності, передбачено у Законі України Про нотаріат». Видами нотаріального провадження є такий порядок вчинення конкретних нотаріальних дій, які об’єднані у певні групи (які є подібними за своєю матеріально-правовою природою). Існують різні класифікації видів нотаріальних проваджень Керуючись критерієм цілеспрямованості та змісту вчинюваних нотаріальних дій науковці України виділяють чотири окремі групи. Таким чином, відповідно до вказаних критеріїв, можна виокремити чотири окремі види нотаріальних проваджень. До першої групи відносяться провадження по вчиненню нотаріальних дій, спрямованих на посвідчення безспірного права. До другої групи слід віднести провадження по вчиненню нотаріальних дій, спрямованих на посвідчення безспірного факту; Провадження по вчиненню нотаріальних дій, спрямованих на забезпечення збереження майна та документів складають третю групу. До четвертої групи варто віднести провадження по вчиненню нотаріальних дій, спрямованих на надання документу виконавчої сили. Запропонована класифікація може бути визнана найвдалішою тому, що має практичне і теоретичне значення. Вона сприяє, з одного боку, більш глибокому аналізу і пізнанню сутності нотаріальних дій, а з другого – удосконаленню процесуального порядку розгляду нотаріальних справ і розробці спеціальних правил їх учинення [2, c. 94]. Наприклад, до першої групи нотаріальних проваджень, спрямованих на посвідчення безспірного права на земельні ділянки, належать нотаріальні дії, пов’язані з видачею відповідного свідоцтва. Це насамперед, свідоцтва про право на спадщину, як по закону так і по заповіту, на земельні ділянки, а також свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя після смерті одного з подружжя на земельні ділянки, придбані за час перебування в зареєстрованому шлюбі за спільні кошти. Вказані нотаріальні провадження покликані здійснювати охорону суб’єктивних прав, як фізичних, так і юридичних осіб (вони стають спадкоємцями лише у випадку складення заповіту на їх ім’я спадкодавцями – фізичними особами). Ми наголошуємо на тому, що видані на підтвердження цих безспірних прав свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки можуть бути визнані недійсними тільки в судовому порядку. До другої групи нотаріальних проваджень щодо розпорядження земельними ділянками, які спрямовані на посвідчення та засвідчення безспірних фактів, належать в першу чергу провадження щодо посвідчення різних нотаріальних правочинів. При цьому зауважуємо, що не всі види земельних ділянок підлягають відчуженню, оскільки Земельним кодексом України встановлено мораторій на відчуження певних категорій сільськогосподарських земель. Згідно з пунктом 15 Перехідних положень до Земельного кодексу в Україні було закладено підґрунтя для встановлення обмежень земельного обороту земель сільськогосподарського призначення. Як свідчить нотаріальна практика, перехід права власності на зазначені сільськогосподарські землі переходить шляхом укладення та посвідчення заповітів їх власниками, а вже після їх смерті – шляхом оформлення спадщини як по закону, так і по заповіту. При цьому, під даний мораторій не підпадає відчуження таких видів земель сільськогосподарського призначення, як землі, надані громадянам для ведення особистого селянського господарства та садівництва [3, с. 114 До цієї ж групи нотаріальних проваджень щодо розпорядження земельними ділянками належать дії зі засвідчення фактичних даних, в тому числі посвідчення вірності копій документів та виписок з них (наприклад, засвідчення вірності копій Державного акту на право приватної власності на землю); посвідчення справжності підписів на документах; посвідчення правильності перекладу документів з однієї мови на іншу (для співпраці з іноземними партнерами). При цьому здійснюється охорона законних інтересів, що полягає у наданні вірогідності та визнанні безспірними певних фактів [2, с. 95]. До нотаріальних дій, спрямованих на забезпечення збереження майна та документів, належать, в тому числі: вжиття заходів до охорони спадкового майна (в тому числі на нерухоме майно); накладення заборони відчуження як житлового будинку, так і земельних ділянок, іншого нерухомого майна. Деякі вчені, в тому числі В. Н. Аргунов пропонує всі нотаріальні дії розділити на дві великі групи: обов’язкові – у випадках, коли реалізація суб’єктивних прав неможлива без їх нотаріального оформлення, і необов’язкові – коли нотаріальні дії відбуваються за заявою громадян та організацій і цілком залежать від їхнього розсуду. Ми погоджуємося з автором, що вчинення чи не вчинення таких дій не впливає на реалізацію суб’єктивних прав та слугує лише мірою їх охорони [4, с. 37]. Таким чином, всі нотаріальні провадження також можна поділити на дві великі групи. До першої групи відносяться нотаріальні провадження, які підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню, а до другої – решта проваджень. Однак іншої думки притримуються українські вчені В. Баранкова та В. Комаров, які вважають, що така класифікація, безумовно, має підстави, але не дає можливості виділяти види нотаріального провадження, тому що жодних процесуальних особливостей вчинення обов’язкових нотаріальних дій порівняно з тими, котрі відбуваються за бажанням громадян, не має [2, с. 93]. Варто відзначити, що до повноважень нотаріальних органів належать різні за складністю провадження. Іноді навіть здається, що в окремих нотаріальних провадженнях робота нотаріуса складається лише з механічних, а не правових дій. Наприклад, це відбувається, коли нотаріус здійснює державну реєстрацію прав на земельні ділянки не лише по своїх нотаріальних правочинах, а також (крім своїх прямих обов’язків по вчиненню нотаріальних дій) здійснює державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як суб’єкт, на якого покладено функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Таким чином, нотаріуси України огульно здійснюють провадження щодо земельних ділянок у державі двох основних видів: по-перше, властиво самі нотаріальні провадження, які пов’язані з безпосереднім вчиненням державними та приватними нотаріусами нотаріальних дій, а по-друге, інші провадження, які не пов’язаними з вчиненням вказаними суб’єктами нотаріального процесу нотаріальних дій.