Статтю присвячено дослідженню проблем співвідношення імперативних і диспозитивних елементів у податковому праві. Наведено приклади використання диспозитивного методу у податковому законодавстві України. Доведено, що учасники податково-правових відносин не можуть самостійно, на свій розсуд змінювати приписи податково-правових норм, якщо така можливість прямо не передбачена законом. У зв’язку з цим підкреслено, що диспозитивні елементи, які надають учасникам право самостійно регулювати окремі аспекти своїх юридичних взаємодій, зведені у податковому праві до мінімуму. На підставі аналізу Податкового та Цивільного кодексів України, а також інших нормативно-правових актів охарактеризовано інститут захисту прав платників податків у контексті взаємодії норм податкового та цивільного права під час його регулювання.

The article deals with studying the correlation problems of imperative and permissive elements in the Tax Law. The examples of using the permissive method in the Ukrainian tax legislation are given. It is proved that participants of the tax legal relations cannot change precepts of tax-legal norms independently, at their own discretion, if such a possibility isn’t prescribed by law for them explicitly. In this connection it is underlined that permissive elements, which give participants a right to regulate the certain aspects of the legal co-operation independently, are reduced to minimum in the Tax Law. On the basis of analysis of the Tax Code and the Civil Code of Ukraine as well as the other regulatory legal acts the institution of taxpayers’ rights protection in the context of Tax and Civil Law norms’ co-operation is defined during its regulation.