Кулінарні традиції народу пов’язують людей з їхньою культурною спадщиною, історією, всієї сукупністю набутих етносомзнань, цінностей і практик. Їжа часто виступає маркером культурної ідентичності у той час як моделі харчування зазнають соціальних, політичних та екологічних змін. Для українців впродовж тривалого історичного періоду харчові традиції слугували ще й маркером етнічної ідентичності. Це підтверджують власні польові дослідження нами українських етнічних груп за межами України. У доповіді аналізуються трансформації, пов’язані зі зміною соціального статусу страв традиційної кухні, як простої, невибагливої їжі до страв у статусі культурних регіональних брендів, інструментів кулінарної дипломатії та об’єктів нематеріальної культурної спадщини. Розглядаються локальні варіанти гастрономічної спадщини, досвід її наукового вивчення та культурної промоції. Оцінюється значення етнічної кухні у соціально-економічному розвитку громад, формуванні туристичного іміджу регіону. Набутки традиційної кухні розглядаються також з точки зору відповідності їх вимогам для внесення до Національного переліку об’єктів нематеріальної культурної спадщини. Аналізується вплив військових дій на символічний статус окремих страв гастрономічної спадщини.