Меморіальні комплекси є невід’ємними складовими місько готасільського просторів, зокрема, чинев кожному населеному пункті України є такі історико-культурні об’єкти. З-поміжусіх пам’ятних місць найбільше тих, що присвячені ІІ Світовій війні. Як для старших українців, так і молодших, уже навчених до пошани пам’яті трагічних подій, поколінь обеліски зі списками полеглих є нагадуванням про високу ціну мирного життя без нациського режиму. Варто зауважити, що багато українців все частіше вбачають у меморіалах др. пол. ХХ ст. не стільки пошану полеглим, як пропаганду величі радянського союзу та його утвердження через владні наративи про перемогу у «великій войнє руского народа», що активізують заперечення існування незалежної України та її народу. Після перемоги радянська пропаганда створила, а згодом російська продовжила, нарощення в інфопросторі наративів навколо «великої войни», формуючи образ спадковості «завжди переможним радянським солдатом» та російським військовим. Нині російські «рупори» у ЗМІ активно поширюють фейки, дискредитуючи українську, законно обрану владу, як «фашистську». Ці ж ідеї підхопили на теренах України сепаратистські сили, підіграючи ворогові. Протягом останнього десятиліття для реалізації антиукраїнських заходів сепаратисти зазвичай обирали місцеві локації, пов’язані із ІІ Світовою війною, відтак ці меморіальні комплекси та пам’ятники у сприйнятті сучасного українства набувають колабораціоністського символізму. Після повномасштабного вторгнення російської армії на територію України 24 лютого 2022 року, українці все частіше асоціюють «путінську Росію» із «гітлерівською Німеччиною», армії яких напали підступно на світанку. Відтак, пам’ятні місця війни середини минулого століття набувають для українців нового символічного значення, нагадують, що, як і раніше, ми захищаємо рідну землю від тоталітарної режиму, боронимо право вільно жити, обирати своє майбутнє.