Сьогодні ґрунтовного значення набув вплив цінних паперів на цивільні правовідносини, що врегульовані чинним законодавством. Цінні папери стали одним із головних об’єктів товарообмінних операцій. Оскільки цінні папери є основною частиною фінансової системи держави, серед інших ланок фінансової системи нашої країни, то відповідно вони виконують вагому функцію у фінансуванні економіки, в реалізації державних цінних паперів. Погоджуємося з думкою Ф. С. Карагусова, котрий стверджує, що і цінні папери, і гроші є важливим правовим інструментом, який забезпечує вільний оборот майнових благ та ефективну реалізацію різноманітних майнових та немайнових інтересів учасників цивільного обороту, в т.ч. і держави [1, с. 16]. Впорядковання майнових відносин забезпечується за рахунок узгодженого регламентаційного впливу як нормативних (положення норм цивільного права), так і ненормативних регуляторів (зокрема, правочинів). Їх взаємозв’язок полягає в реалізації учасниками майбутніх майнових правовідносин управомочуючих приписів норм цивільного права щодо підпорядкування їх належної поведінки нормативно визначеним моделям побудови бажаних для них прав і обов’язків. Вчиняючи відповідний правочин, вони здійснюють фіксацію свого волевиявлення щодо обрання відповідних нормативно сконструйованих типових модельних схем побудови майнових прав, обов’язків і відповідальності (цивілістичних конструкцій) [2]. Ринок цінних паперів є багатофункціональною системою, яка сприяє акумуляції капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільства, покращенню добробуту громадян за рахунок володіння і вільного розпорядження цінними паперами, підготовленості населення до ринкових відносин [3, с. 46]. Дискусії щодо визначення правової природи цінних паперів які розгорнулись у вітчизняній цивілістичній доктрині, позначилися намаганням представників різни концептуальних напрямів обґрунтувати свої позиції, зокрема посиланнями і на зарубіжний досвід у сфері правового регулювання цінних паперів. Традиційно вважається, що в основі «речово-правової» («документарної») концепції цінних паперів, згідно з якою цінний папір, насамперед, є об’єктом речового права (документ), лежать погляди представників німецької правової школи, а «зобов’язально-правова» («бездокументарна») концепція, представники якої розглядають цінний папір як сукупність прав, засвідчену певним чином, більше тяжіє до англо-американської системи права. Разом із тим у вітчизняній правовій науці майже відсутні серйозні дослідження зарубіжних доктринальних і законодавчих підходів до визначення сутності цінних паперів, насамперед тих, що розвиваються у країнах системи загального права, та насамперед України [4, с. 27]. Вступаючи у цивільні правовідносини, слід мати на увазі, що у відносинах щодо цінних паперів виявляється дуалізм речових (права, що складають зміст права власності на цінні папери – володіння, користування та розпорядження) та зобов’язальних прав (права вимоги до особи, що розмістила або видала цінний папір) про виконання зобов’язань, які слідують з умов розміщення (видачі) цінних паперів. Крім того, слід враховувати, що віднесення цінних паперів до речей не означає можливості застосування до них всіх норм про речі [5, с. 89]. Оскільки цінні папери підпорядковуються особливому режиму, то схожість і абсолютне співвідношення між цінними паперами та речами може мати лише зовнішній характер. Серед науковців також поширюється спроба щодо можливості представити цінний папір як об’єкт правовідносин. Цінний папір відрізняється від інших документів тим, що він завжди є документом майнового характеру. Але на відміну від інших документів, що фіксують певні майнові права (боргових розписок, страхових полісів, заповітів тощо), цінний папір може бути реалізований лише шляхом його пред’явлення у більшості випадків. Це необхідно для здійснення засвідченого ним майнового права [6, с. 63]. Особливість цінного паперу виражається в тому що його конструкція є чинною незалежно від форми випуску такого цінного паперу та його нерозривним прямим зв’язком між документом та майновими правами, які він вміщує у собі. Саме документ є тим об’єктом цивільного права, на яке розповсюджуються речові права (зокрема, право власності). Зобов’язальні права охоплюються грошовим або іншим майновим правом. Для позначення передачі речових прав законодавець використовує конструкцію «право на цінний папір». Для позначення зобов’язальних прав (прав, що зумовлені умовами розміщення (видачі) цінних паперів та/або законодавством) використовується конструкція «права за цінним папером». Тому учасникам цивільних правовідносин та органам державної влади слід чітко визначати правову природу тих правовідносин. Якщо мова йде про розміщення або передачу цінного паперу, то ключовими є речові права, якщо мова йде про реалізацію прав за цінним папером (право на управління товариством, отримання доходу, інформації, грошової суми тощо) то ключовими є зобов’язальні правовідносини [5, с. 90]. Сьогодні немаловажного значення для створення продуктивної роботи ринку цінних паперів стало правове регулювання самих правовідносин в сфері цінних паперів та їх реалізації. З виникненням таких відносин в Україні було створено ряд нормативно-правових актів, щодо врегулювання ринку цінних паперів. Питання правового регулювання цінних паперів як об’єкта цивільних правовідносин регулюється Глава 14 «Цінні папери» Цивільного кодексу України. Господарський кодекс України містить уже дві глави щодо правового регулювання ринку цінних паперів: Главу 17 «Цінні папери у господарській діяльності» та Главу 35 «Особливості правового регулювання фінансової діяльності». Окрім цього, обіг цінних паперів регулюється і низкою спеціальних законодавчих актів, а саме: Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок», Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», Закон України «Про акціонерні товариства»; Закон України «Про обіг векселів в Україні»; Закон України «Про депозитарну систему України». Без сумніву, що значна кількість нормативно-правових актів, котрі регулюють відносини в сфері обігу та застосування цінних паперів, хоча і є позитивним, проте породжують, нажаль, суперечності їх положень, неточності у тлумаченні і відповідно непослідовності у застосуванні. Отже, цінні папери виступають особливим фінансовим інструментом цивільно-правових відносин а також особливим і неординарним об’єктом цивільних правовідносин, адже мають вагоме значення для підтримання економіки держави та надійних цивільних правовідносин в певному розумінні. Таким чином, для конкурування із економікою європейського господарства, сучасне українське суспільство зобов’язане усіма способами сприяти ринку цінних паперів.