Сучасні зміни в українському суспільстві, його економічній і політичній сферах закономірно впливають на процес формування нових взаємовідносин між державою, її інституціями та громадянським суспільством. Постійна взаємодія влади і суспільства – необхідна умова політичної стабільності й процвітання кожної держави, оскільки проблеми її розвитку неможливо розв’язати без підтримки суспільства. Досягнення успіху можливе лише за допомогою поєднання спільних зусиль. Це стосується й такого державного інституту, як правоохоронні органи та Національна поліція зокрема. Сьогодні актуальним питанням для українського суспільства є вивчення світового досвіду побудови ефективних взаємовідносин поліції та населення. При цьому орієнтація на окремі прогресивні технології зарубіжних держав повинна містити ретельний та раціональний аналіз можливостей їх застосування, з урахуванням політичних, економічних, психологічних факторів розвитку країни. Політика іноземних держав орієнтована на пошук шляхів вдосконалення партнерства між поліцією та населенням, з метою підвищення рівня законності та захищеності громадян. Окрім того, конструктивна взаємодія та співпраця сприятиме профілактиці антисоціальних проявів, що є необхідним для українського суспільства у становленні правопорядку в державі. Ставлення населення до поліції досить неоднозначне, воно може будуватися на співробітництві й партнерстві або ж на упередженості та дистанційності. Важливим фактом, який необхідно запозичити у країн Європейського Союзу та США – це формування позитивного ставлення населення до поліції, яке можна досягти за допомогою організації спільної роботи, спрямованої на формування законності в державі. Спільна мета, а зокрема й діяльність населення та працівників поліції сприятиме оптимізації взаємовідносин, оскільки вона включатиме повагу до інтересів громадян, їх честі та гідності, врахування внеску обох сторін у забезпечення законності в державі, захист їх прав не тільки як громадянина, але й як особистості [1, с. 60]. В даному контексті необхідним є дотримання працівниками поліції наступних принципів, а саме: 1) права людини та діяльність поліції є взаємопов’язаними; 2) права людини визначають межі роботи органів поліції та умови для виконання своїх функцій в рамках закону. Варто зазначити, що важливим кроком у формуванні партнерських відносин між Національною поліцією і населенням є раціоналізація такої взаємодії на засадах довіри, прозорості, взаємодопомоги в боротьбі зі злочинністю. Один із визначальних положень Закону України «Про Національну поліцію» полягає в тому, що саме рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності її органів і підрозділів. Така позиція законодавця виглядає цілком закономірною, адже повсякденна діяльність поліцейських відбувається на очах у населення, а авторитет та довіра поліції багато в чому залежить від поведінки її працівників під час спілкування з людьми [2, с. 8]. Як відомо, інформування населення про існуючі проблеми та реалії їх діяльності, сприяють більш результативному вдосконаленню взаємовідносин між громадянами і поліцейськими, аніж відсторонене спостереження та неконструктивна критика. Тому необхідно зазначити, що поліція виступає тільки одним із елементів в системі правоохоронних органів, за ефективність яких вона не може нести відповідальність у повній мірі. Вважається, що поліція виконує такі основні функції: надання допомоги населенню; підтримка громадського порядку; попередження та розслідування злочинів [3]. Окрім того, важливим чинником для налагодження співпраці поліцейських з населенням виступає їх підтримка на всіх рівнях управління. Але враховуючи низький рівень професіоналізму та проблеми боротьби з корупцією, владні структури зустрічаються з перешкодами на шляху до ефективного втілення ідеї служіння поліції населенню. Позитивним прикладом партнерства поліції (насамперед поліцейських патрульної поліції) і громадськості є спільна діяльність з громадськими формуваннями, які вже тривалий час функціонують на підставі Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» [4]. Спектр заходів, які в тісній взаємодії з працівниками поліції виконують сучасні дружинники, досить широкий: патрулювання житлових масивів і селищ; участь у розшуку зниклих безвісти; участь у розшуку та затриманні підозрюваних у скоєнні злочину; спільне проведення профілактичних, просвітницьких, виховних заходів серед різних категорій населення; робота з особами та підлітками з «групи ризику»; робота з жертвами насильства, у тому числі насильства в сім’ї тощо [5, с. 299]. Одним із важливих соціально-психологічних напрямків партнерства поліції з громадськістю є надання населенню визначеного спектру можливостей контролювати злочинність. Зокрема, поліцейські можуть використовувати різні способи залучення громадян до попередження злочинів і поліпшення якості роботи поліції. Не менш важливим психологічним впливом на громадян виступає ініціатива поліції у побудові довгострокових стратегічних програм, орієнтованих на досягнення партнерських відносин з населенням, які спрямовані на подолання злочинності та створення якісного рівня життя. Неабиякий інтерес становить зарубіжний досвід участі громадськості в правоохоронній і правозахисній діяльності та його адаптація в Україні [6]. Тому в умовах сьогодення взаємодія поліції з громадськими формуваннями повинна плануватися і формуватися на ефективній науково обґрунтованій управлінській основі. Відповідно, оптимізація взаємодії поліції з громадськими інституціями та населенням у контексті правоохоронної діяльності має основну мету – надати нового імпульсу тим формам співпраці, що існували раніше, та запровадити перевірений часом зарубіжний досвід участі громадськості в правоохоронній та правозахисній діяльності. Варто зазначити, що робота поліції зарубіжних країн знаходиться на більш високому рівні професійності та ефективності. Проте сучасна ситуація розвитку в державі вказує на позитивну тенденцію оптимізації конструктивних взаємовідносин населення та поліції [7, с. 498]. Зокрема, слід відмітити наступні цілі, які сприятимуть успішній реалізації ефективної взаємодії: – поліція повинна прагнути реагувати на потреби населення і зміцнювати вплив на основні напрямки своєї діяльності; – поліція повинна бути орієнтована на взаємодію з суспільством для оперативного отримання інформації від населення. Таким чином, поглиблення партнерської взаємодії поліції і громадськості є могутнім чинником розбудови правової держави і ствердження громадянського суспільства. Напрямом покращення цього соціально-правового інституту є нормативне закріплення нових форм взаємодії поліції із громадянами. Поліція покликана змінити звички соціального сприйняття, що стосуються її ролі як важливого правоохоронного органу, який захищає інтереси громадян. Основним завданням Національної поліції є забезпечення потреб населення, захист їх прав та інтересів, шанобливе ставлення до кожного громадянина. При цьому працівники поліції повинні постійно підвищувати свій культурний і професійний рівні, будувати спілкування на принципах відкритості, поваги та чесності. Тому кропітка робота працівника поліції над собою, над іміджем своєї професії, прозора політика держави та партнерське ставлення влади – це шлях до позитивних змін у структурі взаємодії населення та поліції.