Питання культурного розвитку, збереження і збагачення матеріальних і духовних надбань народу було, є і завжди буде надзвичайно важливим. Як ніколи це питання є актуальним сьогодні в Україні, коли після років української незалежності російські війська після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 р. почали цілеспрямовано знищувати культурну спадщину. Вони обстрілюють та грабують українські музеї, бібліотеки, театри… Особливо це стосується прикордонних північних та східних територій України, до яких відноситься і Чернігівщина. Такі злочини є ознакою варварства, що руйнують історію і духовне надбання народу, вони є частиною плану із захоплення нашої країни. Війна і збройні конфлікти віддаляють людей-носіїв нематеріальної культурної спадщини від місця проживання, втрачається зв’язок між майстрами та їх послідовниками. Обмежується доступ до місцевості, майстерень та устаткування, які є необхідними для збереження та розвитку рукотворних ремесел. Гончарство Чернігівщини тим і унікальне, що воно зародилось в тих місцях, де були поклади високоякісних червоних, червоно-бурих та світлосірих глин. Там воно розвивалось й передавалось із рук в руки, від покоління до покоління. Це зумовило виникнення значних осередків керамічного виробництва на Чернігівщині – Ічня, Городня, Короп, Ніжин, Олешня, Кролевець, Шатрища. Вироби цих гончарських центрів мали спільні риси, але водночас і локальні особливості. Майстерність та унікальність, яка виникла в цих гончарських осередках буде складно зберігати, автентично передавати й розвивати в іншому місці, бо під впливом інших умов і традицій втратиться її локальна особливість та цінність. Ми маємо зберегти цю крихку живу спадщину, забезпечити її життєздатність, створити умови для розкриття потенціалу та поширення попри воєнні дії, які жорстко ламають звичний режим життя.