Для території Поділля є характерними етнокультурні зв’язки з представниками багатьох етносів, що пов’язано із входженням регіону до складу різних держав та сусідством з Молдовою. Тривалі контакти подолян із польським, російським, єврейським та молдовським населенням позначилися на особливостях культури регіону. Об’єктом дослідження є весільний обряд українських сіл південних районів Вінницької області, розташованих у межах міжетнічного українсько-молдовського порубіжжя. Основною джерельною базою є експедиційні записи автора, здійснені під час двох виїздів у села Ямпільського району (сучасний Могилів-Подільський район) та матеріали приватного архіву В. А. Косаківського, які репрезентують дані з Піщанського району (сучасний Тульчинський район). За результатами експедиційних матеріалів та архівними даними, виявлено, що у весільних обрядах обстежених сіл переважають загальноподільські ознаки. При цьому, внаслідок молдовсько-українських етнокультурних впливів, чітко простежуються нехарактерні для весільного обряду Поділля риси. Так, у передвесільному етапі поширеним є спосіб запрошення на весілля листівками та особисто молодими. Під час власне весілля зафіксовано побутування обрядодії розривання калача; святкування весілля окремо в домі молодого та молодої; знімання вінка молодої та пов’язування її хусткою при покриванні здійснюють нанашки та старший боярин; перетанцьовування вінка молодої старшим боярином. Крім того, зафіксовано певні відмінності, пов’язані з використанням весільної обрядової атрибутики: відсутність випічки при запрошенні на весілля та обрядового весільного деревця – гільця; випікання замість весільного короваю калачів та ін. Також запозиченими із сусідніх молдовських сіл є назви деяких учасників весілля: нанашка – хрещена мати; ворник – старший боярин (старший дружба).