У статті представлений компаративний аналіз придністровського конфлікту 1990-1992 років та українсько-російського конфлікту 2014-2018 рр. Проаналізовані схожі риси та відмінності двох конфліктів. Доведено, що сценарій, за яким розвиваються події на Донбасі, дуже схожий з подіями в Придністров’ї в 1990-1992 роках, зокрема, через використання мовної проблематики для виникнення протистояння, надання воєнної та політичної підтримки, у тому числі, через залучення іррегулярних формувань, безпосереднє втручання збройних формувань регулярної російської армії у бойові дії. Особа увага приділяється методам інформаційної війни, яка велася проти Молдови на поча-тку 90-х. Показано схожість цих методів із такими, що застосовуються Росією у інформаційній війні проти України, зокрема, 1) дегуманізація противника, поширення відомостей про його жорстокість і нелюдяність 2) маніпуляція історичними фактами 3) представлення боротьби із сепаратизмом як агресії однієї держави проти іншої 4) апеляція до подій Другої Світової війни 5) наголошення на тому, що на боці урядових військ воюють іноземні військові 6) намагання представити сепаратистські рухи як «народні». У висновках наголошується, що придністровський конфлікт 1990-1992 рр., так само як оку-пація Криму та конфлікт на Сході України в 2014-2018 рр. є частиною загальної стратегії Росії щодо збереження Республіки Молдова та України в сфері свого впливу. Кінцевою метою цієї стратегії є реінтеграція сепаратистських анклавів на умовах, які вигідні Росії, а саме: можли-вість впливати на зовнішню політику, зміна зовнішньополітичних пріоритетів (відмова від кур-су на європейську і євроатлантичну інтеграцію), збереження залежності від поставок російсь-ких енергоносіїв.

The article presents a comparative analysis of the Transnistrian conflict of 1990-1992 and the Ukrainian-Russian conflict in 2014-2018. The similarities and differences between the two conflicts are analyzed. It is proved that the scenario under which events in the Donbas are developing is very similar to the events in Transnistria in 1990-1992, in particular, through the use of linguistic issues for the emergence of confrontation, the provision of military and political support, including through the involvement of irregular formations , direct intervention of armed units of the regular Russian army in war. Particular attention is paid to the methods of information warfare against Moldova in the early 90’s. The similarity of these methods with those used by Russia in the information war against Ukraine is shown, in particular: 1) dehumanization of the enemy, dissemination of information about its cruelty and inhumanity; 2) manipulation of historical facts; 3) representation of the struggle against separa-tism as the aggression of one state against the other; 4) appeal. to the events of the Second World War; 5) the statement that foreign troops are fighting on the side of government forces; 6) attempts to pre-sent separatist movements as «popular». The conclusions state that the Transnistrian conflict of 1990-1992, as well as the occupation of Crimea and the conflict in the East of Ukraine in 2014-2018, are part of Russia’s overall strategy to preserve the Republic of Moldova and Ukraine in its sphere of influence. The ultimate goal of this strategy is the reintegration of separatist enclaves under conditions favorable to Russia, namely: the ability to influence foreign policy, change foreign policy priorities (rejection of the course on Europe-an and Euro-Atlantic integration), preservation of dependence on supplies of Russian energy carriers.