<?xml version='1.0' encoding='utf-8'?>
<resource xmlns:xsi='http://www.w3.org/2001/XMLSchema-instance' xmlns='http://datacite.org/schema/kernel-3' xsi:schemaLocation='http://datacite.org/schema/kernel-3 http://schema.datacite.org/meta/kernel-3/metadata.xsd'>
<creators>
<creator>
<creatorName>Kolesnik, L.</creatorName>
<affiliation>Інститут української мови НАН України, Ucraina</affiliation>
</creator>
</creators>
<titles>
<title xml:lang='uk'>Українсько-східнороманська інтерференція в умовах фронтальних і афронтальних контактів</title>
</titles>
<publisher>Instrumentul Bibliometric National</publisher>
<publicationYear>2021</publicationYear>
<relatedIdentifier relatedIdentifierType='ISBN' relationType='IsPartOf'>978-9975-62-448-0</relatedIdentifier>
<subjects>
<subject schemeURI='http://udcdata.info/' subjectScheme='UDC'>316.7(477)</subject>
</subjects>
<dates>
<date dateType='Issued'>2021</date>
</dates>
<resourceType resourceTypeGeneral='Text'>Conference Paper</resourceType>
<descriptions>
<description xml:lang='uk' descriptionType='Abstract'><p>Міжмовні й міжкультурні контакти української й східнороманських мов мають давню історію. Упродовж тривалого часу вони були підтримані політичними чинниками, хоча зумовлені насамперед територіально. Зона фронтальних, суміжних контактів завжди була об&rsquo;єктом особливої уваги дослідників-мовознавців, культурологів, соціологів, адже ці живі постійні контакти зумовлювали не лише мовну, а й культурну інтерференцію. В українському просторі такими зонами фронтальних контактів зі східнороманськими мовами є прикордонна частина Північної Буковини, Південна Бессарабія, прикордонна частина Закарпаття. Ці території є зоною побутування значної кількості східнороманських запозичень, що тематично окреслюють сфери народного господарювання й побуту. Як регіоналізми низка таких слів потрапила до літературної мови. Наразі значна частина цієї лексики перейшла до пасивного словника мовців. Варто наголосити, що запозичення не спричиняють руйнації лексичних систем контактних мов, а взаємно їх збагачують. На ґрунті національних мов, а радше конкретних діалектів обох мов (оскільки активні процеси адаптації можна спостерігати насамперед у реальному мовленні), запозичення зазнають фонетичного й акцентного пристосування до системи мови-реципієнта, семантичних видозмін і, як наслідок, увійшовши в мову, впливають на її розвиток, формують систему похідних назв. Серед іншомовної лексики помітним явищем є так звані повторні запозичення. Слова східнороманської генези поширені також у несуміжних, афронтальних зонах, де немає прямого безпосереднього контактування мовців. Дослідження таких фактів і причин їх постання є однією із актуальних проблем вивчення запозичень та інтерференції. В умовах безпосереднього контакту (на рівні індивідуального спілкування, побутування в білінгвальному середовищі) помітна інтерференція словотвірних моделей, наприклад, утворення нових назв від питомого кореня із використанням запозичених словотвірних засобів. На діалектному ґрунті питомі й запозичені лексеми часто є дублетами, які мають різну частотність вживання. Складні процеси семантичної інтерференції нині описано найменше. Дослідження українсько-східнороманської міжмовної інтерференції видається перспективним у звʼязку з тим, що вже сформувалося нове покоління мовців-білінгвів у нових історичних і суспільно-культурних умовах.</p></description>
</descriptions>
<formats>
<format>application/pdf</format>
</formats>
</resource>