Виходячи з чинних нормативно-правових актів, синонімом до поняття «acquis ЄС» є термін «право ЄС». Останній досліджували В. Опришко, А. Татам, В. Муравйов, І. Грицяк. Дослідженнями його змісту та значення більшою мірою займалися В. Муравйов та Р. Петров. Однак, підходи цих авторів дозволяють констатувати, що acquis ЄС розуміється змістовно ширше, ніж право ЄС. Поняття «організаційне забезпечення» здебільшого розглядається науковцями щодо окремих сфер чи видів діяльності. Так, в своєму дослідженні в сфері інноваційної діяльності організаційне забезпечення розглядалося Г. Островерховою. Організаційне забезпечення збалансованого розвитку регіону вивчалося С. Носковою. Організаційне забезпечення в контексті судової діяльності розглядали А. Гель, Г. Семаков та С. Кондракова, а також Д. Приймаченко та Р. Ігонін, а в контекстістратегічного управління – З. Шершньовою. Для розуміння організаційного забезпечення адаптації законодавства необхідним є дослідити та розкрити зміст самого поняття. Воно базується на підходах науковців до розуміння «адаптації законодавства», «acquis ЄС» та»організаційного забезпечення». Варто зазначити, що науковими джерелами визначення кожного з них є дослідження науковців різних галузей наук, основними з яких є державне управління, право, в тому числі право ЄС, та менеджмент. Поняття «acquis ЄС», що виникло як еволюція терміну «acquiscommunautaire», є одним з ключових для уточнення та чіткого визначення,предмету нашого дослідження. Acquis communautaire в перекладі з французької означає «те, чого було досягнуто в рамках Співтовариства». Як зазначає В. Муравйов, «особливе значення концепції acquis communautaire полягає в тому, що вона гарантує гомогенність правової системи Євросоюзу, оскільки базується на ідеї неможливості зміни його складових частин у процесі співробітництва з іншими суб’єктами міжнародного права» [3, с. 209]. На думку Р. Петрова, «правильний та уніфікований переклад поняття»acquis communautaire» на інші мови держав-членів ЄС завжди спричиняв труднощі у зв’язку з відсутністю єдиної офіційної мови спілкування між державами-членами ЄС» [4, с. 20] та що «в проекті Конституційного договору ЄС поняття «acquis communautaire» асоціювалося з правом ЄС» [4, с. 23]. Окрім того, науковець відмічає, що «поняття «acquis communautaire» було вжито як правове поняття, яке включає акти інститутів ЄС як ті, що наділені обов’язковою юридичною силою, так і ті, що мають необов’язковий характер» [4, с. 23]. Після набрання чинності Лісабонського договору «із статей, що характеризують цілі та завдання ЄС, зникла згадка про «acquis communautaire» [4, с. 23]. Перелічуючи можливі причини цього, Р.Петров говорить про відсутність даного терміну в усьому тексті договору [4, с. 24]. Варто зазначити, що остаточного формулювання визначення поняття»acquis ЄС» та його обсягу в науці та практиці не існує. Інститути ЄС часто застосовують різноманітні поняття («acquis Союзу», «acquis ЄС», «acquis») без визначення їх обсягу та змісту [4, с. 26]. Р. Петров однією з можливих причин такого підходу бачить те, що інститути ЄС віддають перевагу використання «acquis ЄС» як динамічного поняття без фіксації його змісту [4, с. 26]. З прийняттям у 2004 році Закону України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства ЄС» український законодавець закріпив визначення поняття «acquis communautaire» та навів вичерпний перелік його джерел, чого не робив жоден законодавець ЄС та країн-членів. Окрім того в цьому законі як рівнозначні застосовуються терміни»acquis communautaire» та «acquis Європейського Союзу», що дозволяє нам розглядати ці терміни як синоніми. У цьому Законі acquis communautaire (acquis) визначається як «правова система Європейського Союзу, яка включає акти законодавства Європейського Союзу (але не обмежується ними), прийняті в рамках Європейського Співтовариства, Спільної зовнішньої політики та політики безпеки і Співпраці у сфері юстиції та внутрішніх справ» [2]. Можна стверджувати, що адаптація законодавства – це специфічний термін, який вживається лише в рамках права ЄС і переважно по відношенню до третіх країн, зокрема України. У зв’язку із цим, в даному дослідженні переважно використовується поняття «адаптація», однак застосування гармонізації та апроксимації також можливе зважаючи на загальний характер їх змісту – приведення законодавства у відповідність до acquis ЄС. Саме ж визначення терміну «адаптація законодавства», як вже було відмічено, зводиться до приведення його у відповідність до acquis ЄС [1]. Даний процес полягає як у безпосередньому прийнятті нормативних актів (внесення змін до них), так і в доведенні їх до реальної роботи в суспільстві (фактичне регулювання ними суспільно-правових відносин). Якщо подивитись на цей процес ширше, то можна побачити, що адаптація законодавства є однією з основних політико-правових цілей України у зв’язку з її євроінтеграційною політикою. Вона є обов’язковою діяльністю держави на виконання умови Копенгагенських критеріїв та Угоди про асоціацію. Отже, з огляду на державно-управлінський та політичний аспекти адаптація законодавства є значно більшим, а ніж просто процесом, який потрібно розглядати в контексті євроінтеграційної політики України та, зокрема, виконання Угоди про асоціацію. Переходячи до визначення організаційного забезпечення та його змісту, для кращого його розуміння вважаємо за необхідне проаналізувати окремі його поняття: «організація» та «забезпечення». Для їх дослідження звернемося до загальнотеоретичних праць різних галузей знань. Так, у енциклопедичних та термінологічних словниках організація розуміється як:внутрішня упорядкованість, узгодженість, взаємодія більш або менш диференційованих та автономних частин цілого, обумовлені його побудовою; сукупність процесів або дій, які ведуть до утворення та удосконалення взаємозв’язків між частинами цілого; об’єднання людей, які спільно реалізують програму або мету та діючих на основі визначених правил та процедур [5, с. 931]. Отже, acquis ЄС є широким поняттям та охоплює всі положення, які так чи інакше регулюють правові відносини громадян ЄС та держав-членів ЄС: принципи, норми регламентів, директив, рішень та рекомендацій, рішення Європейського суду, міжнародні угоди тощо. Відповідно, поняття «право ЄС» є вужчим. Однак, для цілей даного дослідження воно використовується на ряду з «acquis ЄС» як синонім. У результаті аналізу досліджень в сфері приведення законодавства України відповідно до права (acquis) ЄС співвіднесено вжиті в них суміжні поняття за такими критеріями: особливості, обумовлені статусом країни (є членом чи прагне набути членства); сутність процесу (односторонній чи взаємний); характер процесу приведення у відповідність та його здійснюваних дій; обсяг охоплення галузей/сфер правового регулювання. Визначено, що поняття «адаптація» законодавства зводиться до приведення його у відповідність до acquis ЄС, а суміжні з ним поняття «гармонізація» та «апроксимація» розуміються в межах даного дослідження як синоніми. Теоретичне розуміння організаційного забезпечення адаптації законодавства України до acquis ЄС обумовлюється розумінням організаційного забезпечення як комплексу організаційних структур та процедур, які створюють належні умови для ефективного перебігу тих чи інших процесів та досягнення мети.