У статті аналізуються правочин і недійсний правочин крізь призму волі та волевиявлення, що у вітчизняній теорії права і класифікації юридичних фактів допускає віднесення їх до групи правомірних дій або неправомірних дій. Автором статті дійсні правочини як правомірні дії та недійсні правочини як неправомірні відносяться до різних категорій юридичних фактів, незважаючи на вживання визначення «правочин» до обох категорій. Однак у разі віднесення недійсних правочинів до правопорушень необхідно враховувати діалектичну єдність обов’язкових елементів правопорушення: заподіяння шкоди, неправомірного волевиявлення (дії), правового зв’язку між неправомірною дією та завданою шкодою і волею у вигляді вини порушника.

The author of the article has analyzed the transaction and invalid transaction through the prism of intention and expression of will, which allows them to be long to a group of lawful or wrongful actions for the domestic theory of law and the classification of legal facts. The author of the article differentiates actual transactions as lawful actions and invalid transactions as unlawful actions to different categories of legal facts, despite the use of the definition of “transaction” in relation to both of the se categories. However, while assigning invalid transactions to offenses, it is necessary to take into account the dialectical unity of the obligatory elements of the offense: cause of a harm, unlawful expression of will (action), the legal relation ship between the wrongful action and caused harm and the will in the form of offender’s guilt.