Інститут медіації: історичний досвід та перспективи становлення в Україні
Закрыть
Articolul precedent
Articolul urmator
216 5
Ultima descărcare din IBN:
2024-02-18 10:36
SM ISO690:2012
ŞAPENCO, Liudmila, КЛИМ, І.. Інститут медіації: історичний досвід та перспективи становлення в Україні. In: Particularităţile adaptării legislaţiei Republicii Moldova şi Ucrainei la legislaţia Uniunii Europene, 1-2 noiembrie 2019, Chişinău. Chişinău: Tipografia Cetatea de Sus, 2019, pp. 27-31.
EXPORT metadate:
Google Scholar
Crossref
CERIF

DataCite
Dublin Core
Particularităţile adaptării legislaţiei Republicii Moldova şi Ucrainei la legislaţia Uniunii Europene 2019
Conferința "Particularităţile adaptării legislaţiei Republicii Moldova şi Ucrainei la legislaţia Uniunii Europene"
Chişinău, Moldova, 1-2 noiembrie 2019

Інститут медіації: історичний досвід та перспективи становлення в Україні


Pag. 27-31

Шапенко Людмила, Клим І.
 
Національний авіаційний університет
 
 
Disponibil în IBN: 20 martie 2022


Rezumat

нопрое ктів про медіацію. Однак через нестабільну політичну ситуацію, постійні зміни урядів і парламентські вибори закон досі не прийнято[5]. Відсутність нормативно-правової регламентації процедури медіації в Україні значно ускладнює її застосування на практиці. Саме тому Верховною Радою України у першому читанні прийнято проект Закону України «Про медіацію» № 3665 від 26 лютого 2019 р. Цим проектом пропонується запровадити інститут медіації та на законодавчому рівні визначити правові основи надання послуг медіації на професійних засадах [6]. Погоджуючись з О. Денисовою, можна сказати, що доцільність впровадження інституту медіації в Україні характеризується такими перевагами як: 1) розвантаження судової системи та виконавчої служби судових рішень; зниження рівня корупції; 2) економія часу і грошей пересічних громадян; можливість сторін самостійно контролювати процес та отримання рішення, яке задовольняє всіх [7, c. 2-3]. В Україні поки що не вистачає кваліфікованих медіаторів, тому нині єдино прийнятною формою медіації є так звана судова медіація. Така форма сприятиме утвердженню медіації як альтернативного способу взаємовигідного розв’язання спору до винесення судового рішення. Це засвідчує й досвід інших країн, наприклад Голландії, де із запровадженої судової медіації розвинулася згодом власна культура медіації. На сьогодні Голландія, країна з 16 мільйонами населення, налічує понад 10 000 кваліфікованих медіаторів з різних напрямів та різних професій. Таким чином, процедура медіації проводиться там не лише у рамках судового розгляду справи, а й у багатьох сферах суспільного життя вже на досудовому етапі [8, c. 154]. Тож, в умовах сьогодення медіація (посередництво) стає унікальним інтегративним феноменом, який слугує одним із ключових інструментів забезпечення соціальної рівноправності, плюралізму мов і культур в просторі світової спільноти і поступово набирає обертів. Впровадження інституту медіації в Україні змістовно пов’язує сучасний розвиток правової системи нашої держави з європейськими правовими системами, цінностями та пріоритетами розвитку сучасного цивілізованого світу. А тому першочерговим завданням залишається законодавче забезпечення інституту медіації, зокрема питання щодо закріплення кола справ, у яких можливе призначення медіації; врегулювання вимог до медіаторів та процедури їх обрання; визначення основних засад та форми проведення медіації, умов отримання медіаторами інформації по справі тощо.