Унаслідок певних політичних чинників значна кількість українців Північного Підляшшя опинилася за межами основного масиву етнічної території. Це негативно вплинуло на розвиток культури та духовності, хоча, завдяки рідній мові, віросповіданню, обрядам і звичаям, фольклору, вони зберегли свою етнічну самосвідомість. На теренах Північного Підляшшя (села Кленики, Старий Корнин, Чижі, Мельник, Орєшково, Пуциска, Добривода, Черемха, Грабарка та ін.) працювала етнографічна експедиція, під час якої було зібрано різноманітний етнологічний матеріал, зокрема зразки календарної, весільної, родинно-побутової обрядовості, фольклорні записи, а також її учасники цікавилися питаннями етнічної ідентичності підляшан. Здавна заселене українцями Північне Підляшшя примикає до Волині. Відтак традиції та звичаї є дуже подібними. Автохтони зберегли й активно використовують у побуті елементи етнічної як матеріальної, так і духовної культури. Вони тісно пов’язані з трудовою діяльністю місцевого населення – землеробством, садівництвом, скотарством, мисливством і рибальством. Розвиненими були промисли й ремесла (гончарство, обробіток дерева, ткацтво, кушнірство, плетіння із соломи та лози). Останні збереглися подекуди й донині. Поширеним було виробництво олії з конопляного та лляного насіння, ріпаку, рідше – із соняшнику. Майже кожне село мало свою олійницю. Важливого значення селяни надавали жнивним обрядам, дотримуючись усіх традицій і звичаїв. Великої шани підляшани надають релігійним святам, а особливо храмовому празнику («отпуст»), обрядодії якого в своїй основі є давніми поминальними трапезами. Дні пам’яті померлих іменують «задушни» (молитися за душі). Давні форми вшанування пращурів відійшли, але сама традиція піклування про померлих залишилася й нині. Досліджуючи певний пласт духовної культури на теренах Північного Підляшшя, відзначаємо, що значну роль відіграє традиційна обрядовість українців у збереженні їх етнічної самосвідомості.