У статті досліджуються ознаки суб’єктивної сторони ненадання допомоги хворому медичним працівником. Автор звертає увагу на те, що кримінальний закон прямо не вказує у кваліфікованому складі злочину на форму вини медичного працівника, який не надав допомогу хворому, тому у кримінально-правовій літературі існують різні точки зору по даному питанню. Однак, наявність у ч. 1 ст. 139 КК України словосполучення «якщо йому завідомо…», вказує на прямий умисел. Даний злочин вчинюється за певних мотивів, які хоч не вказані у законі в якості обов’язкової ознаки, але мають у кожному випадку важливе кримінально-правове значення.

В статье исследуются признаки субъективной стороны неоказания помощи больному медицинским работником. Автор обращает внимание на то, что уголовный закон прямо не указывает в квалифицированном составе преступления на форму вины медицинского работника, который не оказал помощь больному, поэтому в уголовно-правовой литературе существуют различные точки зрения по данному вопросу. Однако, наличие в ч. 1 ст. 139 УК Украины словосочетания «если ему заведомо ...», указывает на прямой умысел. Данное преступление совершается при определенных мотивах, которые хотя не указаны в законе в качестве обязательного признака, но имеют в каждом случае важно уголовно-правовое значение.

The article examines characteristics of subjective aspect of the failure to assist a sick person by a medical worker. The author draws attention to the fact that the criminal law does not explicitly indicate the form of guilty of a medical worker who fails to assist a sick person in the qualifi ed form of the crime, insofar as there are diff erent points of view on this issue in the criminal legal literature. However, the presence in part 1 of Art. 139 of the Criminal Code of Ukraine of the phrase “if it is known...” indicates a direct intent. This crime is committed for certain motives which although not specifi ed in the law as a compulsory feature, have in each case an important criminal law signifi cance.