Упродовж останніх років у теоретичному аспекті найбільш дискусійним було і є питання, що стосується визначення понять «суспільство» та «громадянське суспільство». Тому в зв’язку з відсутністю достатнього наукового опрацювання цієї проблематики, неоднозначним її трактуванням різними авторами, спонукає до необхідності розставлення деяких понятійних акцентів. Термін «суспільство» застосовується як в політичній і юридичній науках як в вузькому, так і у широкому значенні. У вузькому значенні цей термін застосовується з метою характеристики певного типу суспільства (первіснообщинне суспільство, рабовласницьке суспільство, феодальне суспільство тощо) або населення певної країни (українське суспільство тощо) та ін., а в широкому розумінні суспільство – це відособлена від природи частина матеріального світу, що є формою життєдіяльності людей, сукупність відносин між людьми, що складаються у процесі їх спільної діяльності [1, с. 728]. При цьому варто наголосити, що основою суспільства є людина, оскільки без людей суспільство не може існувати. Разом з входженням у суспільс тво людина вносить і свою суспільно-природничу специфіку. Тому зародження та розвиток суспільства є по суті перетворенням соціально-природничих начал особи в елементи суспільної дійсності. Таким чином, виокремлюючи те спільне, що є у конкретному суспільстві, поняття «суспільство» дає змогу розглядати створену людиною реальність у вигляді особливої форми руху матерії. Отже, враховуючи зазначене, можна визначити суспільство як сукупність усіх засобів взаємодії та форм об’єднання людей, що склалися історично, мають спільну територію, загальні культурні цінності та соціальні норми, характеризуються соціокультурною ідентичністю її членів [2, с. 115]. Суспільство існувало завжди, але воно не завжди було громадянським. Тобто незважаючи на те, що громадянське суспільство є підсистемою суспільства як цілого, воно відрізняється від «людського суспільства» історично, структурно і культурно, а також певними якісними ознаками. Так, якщо основою людського суспільства є людина, оскільки без людей суспільство не може існувати, та їх спільна життєдіяльність, то для громадянського суспільства визначальною є така система зв’язків та інтересів, яка забезпечує вільну реалізацію кожною людиною її природних прав: на життя та гідне існування, свободу будь-якої діяльності, що не заважає іншим, на власність, рівність перед законом тощо. Громадянське суспільство виникло лише тоді, коли в країнах західної цивілізації сформувались засновані на приватній власності ринкові відносини, ліберально-конституційний політичний лад і з’явився громадянин як самостійний суб’єкт, який усвідомлює себе індивідуальним членом суспільства, наділеним певним комплексом прав і свобод, має схильність і правові можливості діяти відокремлено від держави та вступати у взаємодію з іншими людьми на договірній основі з власної волі, а не з примусу, а також несе відповідальність перед суспільством, іншими його членами. У той же час, як стверджують Т.Я. Хабрієва і В.Е. Чиркін, насправді ідея громадянського суспільства, яка є демократичною сама по собі, гуманістичною за своїм духом, прогресивна для свого часу та зберігаюча це значення і зараз, є абстрактною філософською конструкцією, яка створює не вирішуванні труднощі щодо практичного конституційного регулювання [3, с. 188-190]. Слід констатувати, що в науковій літературі є ціла низка визначень поняття «громадянське суспільство», яке пов’язано насамперед із тим, що цей термін став полісемантичним, тобто таким, коли словам, що його утворюють, надають різне значення, а також застосуванням різних методологічних підходів при дослідженні цього складного і багатоаспектного явища. Так, досліджуючи цю проблему, О.С. Лотюк вказує, що громадянське суспільство – це динамічні сус пільні відносини, які виникають у само організованому й с саморегульованому соціальному просторі, учасниками яких є індивіди як вільні особистості з високим рівнем розвитку правової свідомості та правової культури, які діють задля захисту своїх прав, свобод, та законних інтересів [4, с. 233]. Інші вченні стверджують, що громадянське суспільство – це сфера спілкування, взаємодії, спонтанної самоорганізації та самоврядування вільних індивідів на основі добровільно сформованих асоціацій, яка захищена необхідними законами від прямого втручання і регламентації з боку держави і в якій переважають громадянські цінності [5, с. 454]. Як вірно зазначив С. М. Тимченко, «на відміну від інших правничих термінів, що мають чітко окреслені рамки вживання, цей термін (громадянське суспільство – авт.) має різноманітну сферу вжитку – від суб’єкта правовідносин до суспільного ідеалу» [6, с. 48]. Крім того, слід мати на увазі, що поняття громадянського суспільства як змістовно – історично так і структурно не збігається з загальною категорією «суспільство» і було б науково некоректно змішувати їх як тотожні політико – правові категорії [7, с. 508]. Отже, на підставі узагальнення основних методологічних підходів і враховуючи, що «громадянське суспільство» це не просто абстрактне поняття, а ще й важлива політико-правова концептуальна категорія, оскільки весь історичний розвиток цивілізації визначається, врешті-решт, саме розвитком громадянського суспільства, та спираючись на «класичні» наукові погляди щодо громадянського суспільства, а також з метою адекватного відображення змісту цього поняття, який відповідав би сучасному рівню суспільних наук, можна надати таке визначення цьому феному «Громадянське суспільство – це добровільна асоціація (союз) вільних і рівноправних людей та їх об’єднань, які пов’язані спільними економічними, соціальними, політичними, ідеологічними (духовними) та правовими відносинами, відповідною системою громадянських цінностей, яка відокремлена від держави, але взаємодіє з нею заради суспільного блага, реалізації та захисту своїх прав і свобод» [8, с. 12]. Ще свого часу класик німецької філософії Г. В. Ф. Гегель, на основі систематизації західної суспільно політичної думки, дійшов висновку, що поняття «громадянське суспільство» вужче ніж поняття «суспільство» [9, с. 228]. І тому не можна змішувати або ототожнювати категорію «суспільство» як людську спорідненість з категорією «громадянське суспільство» як історичний феномен [10, с. 87]. При цьому, слід зазначити, що громадянського суспільства не може бути половина чи третина. Воно або є, або його немає. У ньому не існує пріоритетних галузей розвитку, оскільки не можна визначити, що важливіше – вільна преса, дійові механізми соціального партнерства чи демократична система управління, тому що це органічна єдність, де розвиток однієї складової тісно пов’язаний з розвитком і вдосконаленням інших.