У статті здійснено аналіз ролі допустимості доказів в процесі судового пізнання. Досліджено способи закріплення засобів доказування в законі як окремого аспекту їх допустимості, зроблено висновок про найбільш ефективний спосіб закріплення. Проаналізовано позиції представників науки кримінального, господарського та цивільного процесу щодо визначення змісту допустимості доказів. На підставі глибокого аналізу наявних в науці цивільного процесуального права підходів до розуміння змісту допустимості доказів запропоновано вдосконалити правову дефініцію допустимості. Запропоновано до виокремлення та охарактеризовано окремі аспекти допустимості доказів в цивільному процесі.

The role of admissibility of evidences in the process of judicial knowledge is analyzed in this article. The methods of fixing the means of evidence in the law as a separate aspect of their admissibility is examined, the conclusion about the most effective method of consolidation is drawn. The positions of representatives of the science of criminal, commercial and civil process on the definition of the content of admissibility of evidences are analyzed. Based on a deep analysis of the existing in the science of civil procedural law approaches to understanding the content of the admissibility of evidences, it is proposed to improve the legal definition of admissibility. Some aspects of the admissibility of evidences in the civil process are proposed to be distinguished and described.