У статті аналізується така особливість ухвал суду, як можливість бути виконавчим документом. Виокремлені ухвали, які безпосередньо визнаються виконавчими документами і не потребують звернення до виконання, тому є прямою підставою для виконання, та такі, вжиття заходів за якими належить до компетенції органів примусового виконання тоді, коли вони не є самостійними виконавчими документами, проте постановляються для сприяння чи уточнення виконання іншого виконавчого документа та виконуються у межах відкритого за ним виконавчого провадження. Вказано на необхідність чіткого зазначення процесуальним законодавством переліку ухвал, що мають силу виконавчого документа, та наведено такий перелік.

The article analyzes such a feature of court orders as an opportunity to be an executive document. Orders that are directly recognized as the executive documents and do not require a request for enforcement are separately mentioned, therefore, they are a direct basis for enforcement. Also were regarded such measures that are applied to the competence of the enforcement bodies, despite they are not separate executive documents, and are issued to facilitate or refine the execution of another executive document and will be performed within the framework of an opened before enforcement proceedings. It is pointed in the necessity to clearly indicate the orders with the force of the executive document by the procedural legislation, and the following list is given.