У роботі детально аналізуються положення наукових робіт, присвячених стимулам у праві, доводиться, що стимул – це комплексне поняття, яке використовується представниками різних галузей науки з акцентом на специфіці ресурсу. Автором зазначається, що в основному стимули аналізуються у філософському, соціологічному, психологічному, економічному та правовому розумінні. Вчені-юристи або ж висвітлюють загальнотеоретичні положення щодо стимулів у праві в цілому, або ж зупиняються на ї галузевій специфіці (в кримінальному, земельному, трудовому праві тощо). У роботі доводиться, що цілком можливим є використання термінів «правові стимули» та «стимули в праві» як синонімічних. Незважаючи на наявність значної кількості авторських визначень стимулів у праві й відсутність офіційної норми-дефініції, все ж таки є єдність доктринальних підходів щодо використання базових ознак стимулів у праві. Для з’ясування авторського варіанту переліку ознак стимулів у праві в роботі пропонується проаналізувати стимули в праві із суміжними правовими поняттями. Наводиться авторський суміжний понятійний ряд і здійснюється порівняльний аналіз стимулів у праві із заохоченням, пільгами, перевагами, привілеями, імунітетами, інтересам, суб’єктивним правом, мотивом, потребами, стимулюванням. Щодо кожного з них подається варіант співвідношення й доводиться узагальнюючий зміст по відношенню до них стимулів у праві. Виокремлюються та аналізуються ознаки стимулів у службовому праві, доводиться, що вони лише в сукупності формують ресурс стимулів у праві. Зосереджується увага на можливості і доцільності використання загальнотеоретичних положень щодо стимулів у праві для характеристики стимулів у службовому праві як їх різновиду. Автором виокремлюються ознаки стимулів у службовому праві, подається їх аналіз із наведенням їх регламентації в законодавстві про публічну службу України. Зазначається, що лише в сукупності вони формують особливий ресурс стимулів у службовому праві. Автором пропонується визначення стимулів у службовому праві, яке вважається за доцільне використовувати як у правових доктринальних, зокрема галузевих, дослідженнях, так і в нормотворчій діяльності для забезпечення уніфікації підходів до розуміння цього виду стимулів у праві та максимально повного використання його ресурсу.

In the article the positions of scientific works devoted to incentives in law are analyzed in detail, it is proved that the stimulus is a complex concept that is used by representatives of various branches of science with an emphasis on the specificity of the resource. The author notes that, basically, the incentives are analyzed in a philosophical, sociological, psychological, economic and legal sense. Law scholars either cover general theoretical provisions on incentives in the law as a whole, or they stop at the sectorial specifics (in criminal, land, labor law, etc.). The paper proves that it is quite possible to use the terms «legal incentives» and «incentives in law» as synonymous. Despite the existence of a significant number of author’s definitions of incentives in law and the absence of an official norm-definition, there is still a unity of doctrinal approaches to using the basic features of incentives in law. To find out the author’s version of the list of stimulus signs in law, it is proposed to analyze incentives in law with related legal concepts. The author’s adjacent conceptual series is given and comparative analysis of incentives in law is carried out with incentives, privileges, privileges, privileges, immunities, interests, subjective law, motive, needs, incentives. For each of them a variant of the relation is given and the general meaning with respect to them of the stimuli in law is necessary. The signs of incentives in the service law are singled out and analyzed, it is proved that they only in aggregate form the resource of incentives in law. Attention is focused on the possibility and appropriateness of using general theoretical provisions on incentives in law to characterize incentives in the service law as their varieties. The author singles out the signs of incentives in the service law, submits their analysis and indicates their regulation in the legislation on the public service of Ukraine. It is noted that only in aggregate they form a special resource of incentives in the service law. The author proposes the definition of incentives in the service law, which is considered expedient to use both in legal doctrinal, incl. industry, research, and in norm-setting activities to ensure the unification of approaches to understanding this type of incentives in law and maximizing the full use of its resource.