Статтю присвячено дослідженню формування українського кримінального права в період 1918–1921 рр. Автор звертає увагу на те, що в Українській Державі П.П. Скоропадського й у період правління в Україні Директорії не застосовувалося законодавство Української Центральної Ради. Проте ці уряди продовжували тимчасово застосовувати окремі кримінально- правові положення законодавства Російської імперії та Російської республіки, підконтрольної Тимчасовому урядові, у межах необхідного регулювання відповідних суспільних відносин, а інколи навіть уносили до нього зміни, пристосовуючи до обставин, що виникали. Одночасно уповноважені органи Гетьманату й Директорії здійснювали криміналізацію певних діянь, які були найбільш суспільно небезпечними у відповідних сферах суспільного буття, зокрема в економіці, військовій справі чи в питаннях полегшення правового становища засуджених або тих осіб, котрі лише притягувалися до кримінальної відповідальності. Звертається увага на те, що кримінально-правове законодавство Директорії УНР, сформоване в 1921 р., було прийняте на території Польщі, куди разом із армією, яка відступала, виїхав уряд, а тому воно не могло застосовуватися в Україні.

The article focuses on the formation of the Ukrainian criminal law in the period of 1918-1921. The author pays attention to the fact that the Ukrainian Central Council’s legislation was not applied in the Ukrainian State of Pavlo Skoropadskyi and in the period of Directorate’s ruling in Ukraine. Yet these governments continued to temporarily apply some criminal law provisions of the legislation of the Russian Empire and the Russian Republic, controlled by the Provisional Government, within the required regulation of the relevant social relations, and sometimes even amended it, adapting to the circumstances emerged. At the same time, the competent authorities of the Hetmanate and the Directorate implemented criminalisation of certain actions, which were the most socially dangerous in respective spheres of public life, particularly in the economy, military affairs or matters facilitating the legal status of the convicted persons or those who were only brought to criminal liability. Attention is drawn to the fact that the criminal law legislation of the Directorate of the Ukrainian People’s Republic, formed in 1921, was adopted in Poland, where the government together with the retreating army had left, and therefore it could not be applied in Ukraine.