Священиче житло («резиденція») у с. Курипів (Галицька об’єднана територіальна громада (ОТГ) Івано-Франківської області) є осердям комплексу будівель («плебанія»), де у другій половині ХIХ ст. мешкав один із визначних представників кліру Греко-Католицької Церкви о. Рудольф Мох (1816–11.02.1892). Крім власне священичого служіння у згаданому с. Курипів та сусідніх с. Ос-трів і с. Ганівці (Галицька ОТГ Івано-Франківської області) його життєвий шлях був тісно пов’язаний із культурно-просвітницькою працею. У цьому контексті варто відзначити його причетність до створення та функціонування культурно-освітнього товариства «Галицько-Руська Матиця» (ГРМ) (липень, жовтень 1848 р.). Відзначимо, що спершу одним із головних завдань, що його ставили перед собою засновники та діячі ГРМ, було видання літератури із різноманітних сфер знання у популярно-науковому форматі, а також друк художніх творів. Це вважалося одним із чинників піднесення загального культурно-освітнього рівня українського населення краю. Щоправда, поступово керівництво ГРМ дистанціювалося від окресленого завдання, зробивши наголос на власне наукових дослідженнях із історії, етнології та етнографії регіону. Відзначимо також, що поступово в ідейному підґрунті функціонування товариства утвердилися москвофільські погляди. Зокрема пропагувалося використання «язичія» у літературно-видавничій діяльності. Такий стан не сприяв перебуванню у його складі представників тодішньої інтелігенції, які пов’язували свою самобутність із народною традицією. До останніх, слід припустити, відносився і о. Рудольф Мох. Свідченням цьому, зокрема, є його літературно-видавнича праця. Відзначимо, що у цій сфері о. Рудольф Мох виступав переконаним послідовником «Руської Трійці». Збірка його віршів «Мотиль», що вийшла друком у 1841 р. стала другою, після славнозвісного альманаху «Русалка Дністрова» книгою, яка була видана в Галичині українською мовою. Загалом ж за досягнення на літературній ниві, зокрема поезію та твори драматургії (драми «Терпен−спасен» (1849 р.), «Опікунство» (поставлена в 1864 р.), п’єси «Справа в селі Клекотині» (1849 р.) тощо) о. Рудольф Мох отримав від су-часників прізвисько «Галицький Котляревський». Цим підкреслювався його непе-ресічний внесок в справу утвердження української мови, що, у свою чергу, стало одним із визначальних проявів національного відродження українців краю. У перспективі, в процесі створення на основі плебанії о. Рудольфа Моха пластового центру/оселі «Галицьке Опілля», планується формування у приміщенні музейної експозиції присвяченій особистості о. Рудольфа Моха та іншим представникам культурно-освітнього руху регіону. Їхній набуток із відповідним творчим переосмисленням та пристосуванням до дійсності сьогодення планується використовувати у виховній праці як з молоддю так і зацікавленою громадськістю як регіону, так і всієї України та зарубіжжя.