Дизайн сучасних меблів – це створення актуальних, технологічних і якісних меблів. Визначення перспективних напрямків розвитку саме дитячого меблевого дизайну представляє зараз значний інтерес. Досить довго дитячі меблі не мали свого розвитку, були предметами розкоші, їх могли дозволити собі лише заможні люди. В результаті аналізу процесу еволюції формоутворення дитячих меблів Н.М. Литовченко були виділені наступні етапи. І етап (XV–XVIII століття) – охоплює період ремісничо-канонічного способу виготовлення дитячих меблів, що характеризується появою перших зразків дитя-чих трансформованих меблів – для сповивання, висувних ящиків і комодів. II етап (XIX – перша половина XX століття) – період машинно-індустріального виробництва, коли дитячі меблі стали результатом техніко-конструкторського формотворення, але ще не дизайнерського. На перший план були висунуті ідеї функціональності меблів для дітей та їх масового тиражування. III етап (друга половина XX – XXI століття) – період впровадження методів дизайну в процеси створення меблевої продукції для дітей, перехід від монофункціональних до поліфункціональних об'єктів дитячих трансформованих меблів. Ідея надати меблям універсальної функціональності без усього зайвого нале-жить архітекторам-мінімалістам. Під час стажування в архітектурній школі Бау-хаус Альма Сідхоф-Бушер (1899–1944) в 1924 р. створила набір будівельних бло-ків, що складався з 22 деталей. Цей набір став одним з перших дизайнерських зразків трансформованих модульних об'єктів для дитячої кімнати. Яскравим представником прогностичної тенденції став один з найвидатніших новаторів в області експериментального проектування – італійський дизайнер Джо Чезаре Коломбо (1930–1971). Він створив універсальний житловий контейнер для підлітка. До кінця століття намітилася нова прогресивна тенденція: так звані «зника-ючі меблі», що з'являються тільки в момент необхідності. В ХХ ст. була створена система спеціальних меблів для дітей. Дитячі меблі стають одночасно і іграшкою.