У статті досліджено актуальні для сучасної правозастосовної практики проблеми, пов’язані з визначенням моменту звернення слідчого до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно. Зокрема, вирішується питання, чи є заявлений цивільний позов умовою такого звернення. Буквальне тлумачення чинного законодавства не дає підстав зробити однозначний висновок щодо процедури ініціювання накладення арешту на майно з метою відшкодування шкоди, завданої злочином. Це негативно позначається на практиці, а зрештою не сприяє захисту прав потерпілих. Автор пропонує виниклу правову невизначеність тлумачити на користь потерпілого та доводить, що заявлений цивільний позов не повинен бути єдиною умовою для звернення слідчого з клопотанням про накладення арешту на майно підозрюваного з метою забезпечення цивільного позову.

Article deals with topical for modern law enforcement practice problems, connected with the identification of the moment of addressing of the investigator to the investigative judge with the motion for seizure of property. In particular, the author solves the question whether the entered civil action is the condition of such addressing. The literal interpretation of the effective legislation does not give reasons to make the definite conclusion concerning the procedure of initiating the seizure of property with the purpose of compensation of damage, caused by the crime. This affected negatively the practice, and finally does not contribute to the protection of the rights of victims. The author suggests interpreting the appeared legal uncertainty for the benefit of the victim, and proving, that the entered civil action might not be the only condition for the investigator to address with the motion for arrest of property of the suspect person with the purpose to ensure the civil action.