У статті автором досліджуються етапи становлення кримінально-правового законодавства України починаючи від часів Руської Правди і завершуючи радянським періодом розвитку. Автором зроблено висновок, що до прийняття «Уложення про покарання кримінальні і виправні» 1845 року екологічні злочини в українському кримінально-правовому законодавстві фактично були відсутні, і кримінально-правова охорона природних ресурсів відбувалась як складник кримінально-правової охорони приватної та державної (казенної) власності. Визначено, що основним покаранням за вчинене посягання на «чужий» природний ресурс було застосування штрафу. Наголошено, що прийняття «Уложення про покарання кримінальні і виправні» 1845 року суттєво не змінило підходів до визначення покарання за вчинення екологічного злочину, які належали до нетяжких злочинів. Підкреслено, що найбільш суворий захід кримінально-правової відповідальності застосовувався за умисний підпал та знищення лісів казенної форми власності, що полягав у можливості заслання та каторжних робіт. Підкреслено, що перегляд системи покарань за вчинення екологічних злочинів відбувся із прийняттям «Уголовного уложення» 1903 року, до складників якого було віднесено арешт, застосування грошової пені, при цьому було застосовано системний підхід до визначення альтернативного розміру санкцій (наприклад, один місяць арешту міг бути замінений на виплату грошової пені у розмірі 100 рублів, два місяці арешту – 200 рублів). Акцентовано увагу, що системний підхід до визначення кримінального покарання за вчинення екологічного злочину було втрачено у радянський період розвитку кримінально-правового законодавства. Наголошено на відсутності єдиної концепції визначення структури кримінально-правової санкції у радянський період розвитку кримінально-правового законодавства України та відсутності реалізації принципу пропорційності у співвідношенні строків і розмірів альтернативних покарань.

In the article the author studies the stages of formation of the criminal law of Ukraine, from the time of the Russian Truth and ending with the Soviet period of development. The author concludes that before the adoption of the “Code of Criminal and Corrective Penalties” in 1845, ecological crimes in the Ukrainian criminal law were in fact absent, and criminal-legal protection of natural resources took place as part of the criminal and legal protection of private and state property. It was determined that the main punishment for a committed encroachment on a “stranger” natural resource was the use of a fine. It was emphasized that the adoption of the “Criminal and Correctional Penal Code” in 1845 did not substantially change the approaches to the definition of the punishment for committing an ecological crime, which related to non-serious crimes. It was emphasized that the most severe measure of criminal liability was used for deliberate arson and destruction of state-owned forests, which consisted of the possibility of exile and hard labor. It was emphasized that the revision of the system of punishment for environmental punishments came from the adoption of the “Criminal Code” of 1903, to which components were seized, the application of a fine, while applying a systemic approach to determining the alternative size of sanctions (for example, one month of arrest could be replaced by a payment of a fine of 100 rubles, two months of arrest – 200 rubles). It was emphasized that the systematic approach to the definition of criminal punishment for committing an environmental crime was lost in the Soviet period of the development of criminal law. It is emphasized that there is no single concept for determining the structure of penal sanctions in the Soviet period of the development of the criminal-law legislation of Ukraine and the lack of implementation of the principle of proportionality in terms of the timing and size of alternative punishments.