У статті аналізуються аргументи за і проти введення в нормативну площину кримінального процесуального права судового прецеденту. Особливу увагу приділено розробленню наукового обґрунтування рекомендацій щодо вдосконалення регулювання кримінальних правових відносин і кримінального процесуального законодавства. Вирішуються практичні питання розвитку прецедентного права судами, які є основними творцями прецедентного права й усувають перешкоди з’ясування визначеності пропонованих останніми роками недосконалих нормативних документів. Розглядається роль правових позицій Великої Палати Верховного Суду, а також їх вплив на стабільність судових рішень та оперативність їх прийняття. Досліджується механізм прийняття рішень, які в подальшому можуть кваліфікуватися як основа практики прецедентного права. Визначається сутність кримінального процесуального правового механізму під час створення судових прецедентів.

The article analyzes the arguments for and against the introduction in the normative plane of the criminal procedural law of the judicial precedent. Particular attention is paid to the development of scientific substantiation of recommendations for improving the regulation of criminal legal relations and criminal procedural legislation. The practical questions of the development of case law by the courts, which are the main contributors to the case law, are solved, and they eliminate the obstacles to clarification of the imperfect normative documents proposed in recent years. The role of the legal position of the Grand Chamber of the Supreme Court, as well as their influence on the stability of court decisions and the promptness of their adoption, are considered. The mechanism of decision-making, which in the future can be qualified as a basis of practice of case-law, is explored. The essence of the criminal procedural legal mechanism in the creation of judicial precedents is determined.