У статті вивчається становлення європейської правової думки та доктринальних поглядів щодо представництва як окремого правового явища та інституту цивільного (приватного) права. Аналізуються праці видатних вчених-юристів минулого та їх внесок у формування двох ключових теорій правової природи представництва, а саме теорії сепарації та теорії ідентичності, притаманних відповідно правовим системам романо-германської та англо-американської правових сімей. Розглядаються співвідношення між внутрішніми та зовнішніми відносинами представництва, доктринальні та законодавчі підходи з приводу їх розмежування. Окремо звертається увага на види представництва: пряме, непряме, уявне, звичайне.

In the article studies the establishment of the European legal thought and doctrinal views on legal representation as a separate phenomenon and institute of civil (private) law. Analyses the works of an eminent scientists-lawyers of the past and their contribution to the formation of the two main theories of the legal nature of representation –the theory separation and the theory of identity, inherent to, respectively, the jurisdictions inside the civil law and Anglo-American legal families. Considers the relationship between internal and external relations of representation, doctrinal and legislative approaches on their separation. Separately drawn attention to the types of representation: direct, indirect, imagined, and ordinary.