Народно-релігійні вірування та уявлення українців, що повʼязані зі святом Різдва Богородиці, у контексті передумов передріздвяно-новорічного періоду у календарній обрядовості сягають своїм корінням давніх, ще дохристиянських часів. Відомі українські та закордонні вчені і дослідники не раз торкалися цієї проблеми. Початок передумов передріздвяно-новорічного періоду у традиційній календарній обрядовості українців спостерігається вже в осінній період, зокрема й на свято Різдва Богородиці. Тут простежуємо специфічний розвиток своєрідної народної релігійності у традиційній календарній обрядовості українців. Таку думку підтверджують характерні для традиційного ранньозимового періоду (початку нового господарського року та ін.) народно-релігійні уявлення і вірування, зокрема, що пов’язані з дотриманням норм благочестивої поведінки («бо так стане ся, як хто заклине»), суворого дотримання належної поваги до святої і відповідного святкування Різдва Богородиці тощо. У цих традиційних у своїй основі уявленнях і віруваннях українців виразно простежується своєрідний розвиток певних народно-релігійних складових. Пізніше уже християнство наклало свій відбиток на ці вірування та уявлення. Християнські вірування та уявлення поєдналися з попередніми, своєрідно доповнивши, збагативши їх своїми образами, мотивами, сюжетами. Ці народно-релігійні уявлення та вірування збереглися у духовній традиційній культурі українців здебільшого дуже фрагментарно. Головними причинами цього, очевидно, став згубний вплив політичних обставин войовничо-атеїстичного характеру у XX столітті, а також, мабуть, і міжпоколінна трансмісія та загалом глобалізаційні явища. Це, а особливо вплив останніх двох факторів, спостерігається й до теперішнього часу.