Традиційна культура українців, як і інших етносів, сформувалася у синкретичному взаємозв’язку її матеріальних та духовних проявів. У ній нерозривно переплелися як раціональний досвід взаємодії з природою (утворення відповідної моделі життєзабезпечення через присвоєння, адаптацію та перетворення довкілля, формування сфери культурних артефактів), так і світоглядноментальні цінності народу, проявлені через синтез народних вірувань, знань, обрядоворитуальних дій тощо. У зонах безпосередніх міжкультурних контактів означена комплексність життєсвіту спільноти набуває ще складніших конфігурацій, оскільки у неї, безумовно, включаються явища іноетнічного походження, що переосмислюються у межах власної культуротворчої системи. Діалог двох етнокультурних досвідів на українсько-молдовському пограниччі, зокрема, на територіях Східноподільського Придністров’я, позначився на господарських заняттях місцевих українців, а також супутніх обрядових контекстах, виражених у світоглядних уявленнях про здатність вплинути на атмосферні явища, народних віруваннях, прикметах і табу, імітативній, контактній і прогностичній магії, а також мантичних обрядодіях. Такі явища зафіксовані як в класичній етнографічній літературі про Поділля і Пруто-Дністровське межиріччя, так і в неопублікованих архівних даних, матеріалах наших польових експедиційних досліджень 2013–2016 рр. Наприклад, у землеробському циклі кінця ХІХ – середини ХХ ст., з окремими проекціями на сучасність, були простежені календарні регуляції періодів обробітку землі, сівби та висаджування городніх рослин, терміни збору урожаю та символічне його пошанування шляхом колядування на жнивах, обжинкових звичаїв, способи вплинути на довкілля через плювіальні обрядодії (ритуальна трапеза на кладовищі, хресні ходи до джерел та криниць). Сфера тваринництва змістовно насичена магією подібності (випікання спеціального печива «Рожества» для корови після отелу), апотропеїчними мотивами, особливо характерними для юр’ївських практик першого вигону худоби, захисту господарства від відьом, андріївських чи новорічних дівочих ворожінь в овечій кошарі. Народознавчі матеріали молдовських науковців, зафіксовані як у власне східнороманському середовищі, так і в місцевостях компактного проживання українців Молдови, ілюструють тотожність або культурну близькість обрядових контекстів і на суміжній стороні пограниччя