У статті розглянуто інститут зловживання процесуальними правами як складова частина реалізації прав позивача в адміністративному судочинстві. Наголошено на недостатній конкретизації та неузгодженості законодавства в частині визначення дії, яка є зловживанням процесуальними правами. На основі доктринального аналізу дефініція «зловживання процесуальними правами» потребує виключення з їх переліку таких дій, як подання завідомо безпідставного позову, позо- ву за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер та подання кількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) із тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання кількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

The article considers the institution of abuse of procedural rights as a component of the plaintiff’s rights in administrative proceedings. There is a lack of concretization and inconsistency of the legislation regarding the definition of actions that are an abuse of procedural rights. On the basis of a doctrinal analysis of the definition of “abuse of procedural rights”, it is necessary to exclude from their list such actions as the submission of a knowingly unfounded claim, a claim in the absence of the subject matter of the dispute or in a dispute that is clearly artificial and the filing of several claims against the same defendant (defendants) with the same subject matter and on the same grounds, or the filing of several claims with the same subject matter and on similar grounds, or the Commission of other actions aimed at manipulating the automated distribution of cases between the judges