Універсальність уніфікації як механізму розвитку сучасного міжнародного права потребує врахування можливостей, обмежень і потенційних ризиків застосування м’якого міжнародного права як способу нормативної уніфікації і контролю імплементації уніфікованих норм та стандартів. Розглядається специфіка актів м’якого міжнародного права та їх взаємодія з договірними формами нормативної уніфікації. Такі акти стають чинником уніфікації лише за умов їх належності до цілісних та інституалізованих механізмів уніфікації міжнародно-правових регуляторів у межах міжнародних організацій. Гнучкість та висока адаптивність м’якого права є привабливими для держав під час вибору оптимальних форм гармонізації національного права з універсальними та регіональними правовими стандартами. Аналізується значення актів міжнародних організацій та судової практики

The universality of unification as a mechanism for the development of modern international law requires consideration of the possibilities, limitations and potential risks of applying soft international law as a way of normative unification and control of the implementation of unified norms and standards. The specificity of soft international law documents and their interaction with contractual forms of normative unification are considered. Such documents become a factor of unification only if they belong to integral and institutionalized mechanisms for the unification of international legal regulators within international organizations. The flexibility and high adaptability of soft law are attractive for states when choosing the optimal forms of harmonization of national law with universal and regional legal standards. The significance of acts of international organizations and judicial practice is highlighted.