У статті досліджені проблеми щодо визнання тяжкості злочину як чинника, що лімітує проведення негласних слідчих (розшукових) дій та допустимість отриманих доказів. Автор на підставі матеріалів кримінальних проваджень доводить, що у цій сфері кримінального судочинства є низка проблем, які потребують розв’язання: у ряді випадків слідчі (розшукові) дії, які дозволено проводити лише при розслідуванні тяжких та особливо тяжких злочинів, здійснюються у провадженнях щодо злочинів меншого ступеня тяжкості; проблемним є питання оцінки допустимості результатів таких слідчих (розшукових) дій як доказів у разі перекваліфікації кримінального провадження у бік пом’якшення із відповідним зниженням тяжкості до рівня злочину невеликої або середньої тяжкості. Враховуючи наявність цих проблем у статті пропонуються кроки, спрямовані на їх розв’язання

The article examines the problems of recognizing the gravity of the crime as a factor limiting the conduct of secret inquisitional (search) actions and the admissibility of the evidence obtained. The author, on the basis of materials of criminal proceedings, proves that in this area of criminal justice there are a number of problems that need to be solved: in some cases investigators (search) actions that are allowed to be conducted only in the investigation of serious and particularly serious crimes committed in proceedings on crimes of lesser severity; problematic is the question of assessing the admissibility of the results of such inquisitional (search) actions as evidence in the case of retraining criminal proceedings towards mitigation, with a corresponding reduction in severity to the level of crime of small or medium gravity. Given the existence of these problems, the article proposes steps to address them