У статті досліджено недоліки представленої в доктринальних та нормативних джерелах дефініції «екологічна шкода» як фактора, що ускладнює належну оцінку її розмірів на практиці. Запропоновано авторський зміст дефініції «екологічна шкода». Здійснено аналіз недоліків, прогалин та колізій, притаманних законодавству України у сфері оцінки та відшкодування екологічної шкоди. Акцентовано увагу на відсутності юридичного інструментарію конструювання реституційних вимог з урахуванням реальних розмірів завданої шкоди. Визначено основоположні компенсаторні вектори, які мають бути враховані під час оцінки та відшкодування екологічної шкоди. Розглянуто наявні методи оцінки та відшкодування екологічної шкоди.

The article examines the omissions of the definition of “environmental harm” presented in the doctrinal and normative sources, as a factor that hinders a proper assessment of its size in practice. The author offers the contents of the definition of “environmental harm”. The analysis of weaknesses, gaps and contradictions inherent in the legislation of Ukraine in the field of evaluation and compensation of environmental damages performed. The attention is focused on the absence of legal instrumentation design of restorative requirements based on actual size of the caused harm. There is defined the compensatory fundamental vectors, which should be taken into account in the assessment and compensation for environmental damage. There is considered the existing methods of assessment and compensation of environmental damage