У статті проаналізовано наукові позиції стосовно розуміння поняття «заохочення» як способу впливу на поведінку засуджених шляхом стимулювання. Сутність проблеми правослухняної поведінки окреслена тим, що вона нерозривно пов’язана, по-перше, зі зверненням до індивідуально-особистісного моменту в кримінально-виконавчому праві; по-друге, із пошуком засобів стимулювання, забезпечення та захисту такої правослухняної поведінки засуджених, яка б свідчила про активне ставлення засудженого до своїх обов’язків і вимог права. Визначено фактори, від яких залежить дієвість і ефективність заохочення. Досліджено поняття «мотив», «інтерес», «потреби» як основи заохочення. Розкрито ознаки стимулів у праві. Зіставлено поняття «стимул» і «стимулювання». Обґрунтовано ефективність заохочення в кримінально- виконавчому праві для стимулювання правослухняної поведінки засуджених.

Scientific positions from the point of understanding the concept ‘encouragement’ as the method of influence on convicted people via stimulation have been analyzed in this article. The essence of the problem of law-abiding behavior is outlined by the fact that it is inseparably connected by: firstly – addressing to the personally-individual moment in a criminally-executive law; secondly by seeking stimulation measures, law-abiding people’s behavior providing and protection that would testify about convict’s active attitude concerning law duties and requirements. The effectiveness and efficiency of encouragement depend on certain factors that were defined. The definitions of reason, interest, necessity and effectiveness have been investigated as the basic ideas of encouragement. Law features of stimulation are exposed. The definitions of “stimulus” and “stimulation” were confronted. Reasonable effectiveness of encouragement for stimulation convicted offenders’ law-abiding behavior in a criminally-executive law is grounded in this article.