Політичний процес, що конструюється в глобальному вимірі, демонструє, що територіально-політичний простір з умови політичного процесу перетворюється на результат політичного конструювання. На це вказують програми глобальної просторової стратегії управління урбанізованими поліцентричними мережами мегаполісів і регіонів, розвитку транснаціональних мереж та зв’язків в контексті реформ «municipal statecraft» та твердження «політики на основі місця». Це актуалізує дослідження: нового муніципалізму, локалізму, муніципальної парадипломатії, глобальної деволюції. З 60-х рр. ХХ ст. локальний рівень територіально-політичних систем став об’єктом спеціальних досліджень внаслідок зламу «методологічного націоналізму». Реалізуючи нові стандарти багаторівневого управління та поліцентричного врядування, ЄС став лабораторією глобальних перетворень. Сім десятиліть реформ в ЄС склали емпіричну основу (формування інструментів реструктуризації; впровадження систем наднаціонального моніторингу; розробка комплексу механізмів 4D реформ; впровадження асиметричних статусів; розвиток інфраструктури політичної участі; інструменталізація громадянства, що забезпечує мобільну політичну участь «резидента») для реалізації стратегії просторового розвитку. Заміна концепту «територіальне володіння» концептом «просторовий розвиток» демонструє зсув у процесах глобальної просторової деконструкції, що має і етнонаціональний вимір – забезпечення прав етнонаціональних меншин на політичне представництво шляхом: впровадження механізмів парламентського бікамералізму; встановлення квот у системі представницьких та управлінських структур; гарантування прав формувати національні і місцеві органи самоврядування; закріплення за регіональними суб’єктами законодавчої прерогативи; функціонування інститутів представництва етнічних та національних меншин при урядових структурах; законодавчого перешкоджання детериторіалізації та деконсолідації етнічних і національних меншин шляхом заборони зміни меж виборчих округів (заборона джеррімендерингу).