Наукова робота етнолога, окрім вивчення історіографії та різнорідних джерел, доволі часто вимагає аналізу емпіричних матеріалів, зібраних в етнографічному полі. Традиційно фіксація даних відбувається безпосередньо в дослідницькому просторі. Однак ХХІ століття з його глобальними потрясіннями вже не раз кидало спільноті професійних збирачів виклики, підштовхувало до пошуку нових підходів і змушувало експериментувати з полем та в полі. Рятівним колом учених у період пандемії стали сучасні цифрові технології. Вони неабияк розширили дослідницькі можливості, дозволили оволодіти навичками науково-пошукової діяльності онлайн і опанувати специфічні збирацькі практики. Набутий досвід роботи в дистанційному режимі з використанням електронних пристроїв допоміг дослідникам доволі швидко адаптуватися в професійному житті й під час повномасштабних воєнних дій в Україні. Як виявилося, величезну практичну цінність у польовій етнографії в умовах війни може мати смартфон. Девайс, який став частиною нашої повсякденної культури, дозволяє працювати за найнесприятливіших обставин, дає змогу проводити дослідження в небезпечному етнографічному полі безпечно, а також забезпечує доступ до респондентів навіть тоді, коли фізично зустрітися з ними немає жодних шансів. Використовуючи різні опції смартфону й метод віддаленої етнографії, під час війни мені вдалося налагодити комунікацію з містянами щойно деокупованих регіонів та записати з ними інтерв’ю про господарську діяльність, шляхи самозабезпечення й стратегії виживання в екстремальних умовах. Обраний формат онлайн-експедицій і візуальне спілкування з респондентами через «Вайбер» дозволив поповнити свій електронний архів фото та відеоматеріалами. Пізнати етнографічне поле, зібрати та осмислити інформацію допомогли раніше набуті знання простору, знайомство з інформаторами, а також розділене з досліджуваною спільнотою воєнне повсякдення.